ГлавнаяВся прозаЖанровые произведенияДраматургия → Із життя актора одного…

 

Із життя актора одного…

14 декабря 2011 - Саша Берест

Кілька хвилин
І відкриваєтся завіса
Вийдеш на сцену ти один
І сотні тисяч очей людских
Застинуть в погляді сумнім

Упевнений голос
Коліна вже не тремтять
А час безжалісно втікає
І хотілось благать
Але відлік триває

Кілька хвилин
Для тебе це, як вічність
Ти все життя несеш
В ролі що зараз граєш
Всю ту любов і ніжність

Ти актор театру свого!
Який, там глибоко в душі ховаєш
Ти вигадав собі амплуа
І навряд щось може зміниться
Переконливо ти граєш...

Ти не смієш лукавити з людьми!
Ти твориш так як є
Хоча насправді ти інший!
Та промова твоя
Не видає це за дійсність!

Плачеш, смієшся
Тремтиш, кричиш
Ненавидиш, радієш...
І хтось подумає-
Так, це я..! це ж про мене!

І серце в тебе стине
Сльози на очах...
Оваціями зал радіє
І в ногах твоїх
Лежать мільйони квіт...

Вистава скінчилась
Спустів зал
Завіса закрита
А ти ще так багато
Сказати мав...

Ці сотні тисяч очей людских
На віки вірними остануться
І не здогадається ніхто
Що ти інший, не такий
Але життя твоє пустим лишається!

І ти ридаєш...
В дзеркалі змиваючи грим
І що разу звертаєш
Де не чикають-
В пустий, холодний дім... 

© Copyright: Саша Берест, 2011

Регистрационный номер №0004534

от 14 декабря 2011

[Скрыть] Регистрационный номер 0004534 выдан для произведения:

Кілька хвилин
І відкриваєтся завіса
Вийдеш на сцену ти один
І сотні тисяч очей людских
Застинуть в погляді сумнім

Упевнений голос
Коліна вже не тремтять
А час безжалісно втікає
І хотілось благать
Але відлік триває

Кілька хвилин
Для тебе це, як вічність
Ти все життя несеш
В ролі що зараз граєш
Всю ту любов і ніжність

Ти актор театру свого!
Який, там глибоко в душі ховаєш
Ти вигадав собі амплуа
І навряд щось може зміниться
Переконливо ти граєш...

Ти не смієш лукавити з людьми!
Ти твориш так як є
Хоча насправді ти інший!
Та промова твоя
Не видає це за дійсність!

Плачеш, смієшся
Тремтиш, кричиш
Ненавидиш, радієш...
І хтось подумає-
Так, це я..! це ж про мене!

І серце в тебе стине
Сльози на очах...
Оваціями зал радіє
І в ногах твоїх
Лежать мільйони квіт...

Вистава скінчилась
Спустів зал
Завіса закрита
А ти ще так багато
Сказати мав...

Ці сотні тисяч очей людских
На віки вірними остануться
І не здогадається ніхто
Що ти інший, не такий
Але життя твоє пустим лишається!

І ти ридаєш...
В дзеркалі змиваючи грим
І що разу звертаєш
Де не чикають-
В пустий, холодний дім... 

Рейтинг: 0 335 просмотров
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!