Дзвiн спогадiв

Невже...в останнє
Вiдзвенiв у вухах,в серцi
I канув десь на дно
Дзвiн...
Тепер дзвiн спогадiв.
I намисто зiбране вже
Всiх формул
Теорем
Параграфiв...

А далi..?!
Далi шлях
Зле довгий i широкий
Тепер аж у перед
В очах несучи вогонь
Що запалав
Коли тримався маминої руки
Iще таким малим
Вiдтяв ти душу...
I на порiг поклав,
Поклав Храму знань
Натомiсть дзвiн той спогадiв
З собою на вiки ти забрав...