Ой гляну я, подивлюся

 Тарас Шевченко

 Ой гляну я, подивлюся

На той степ, на поле;

Чи не дасть бог милосердий

Хоть на старість волі.

Пішов би я в Україну,

Пішов би додому,

Там би мене привітали,

Зраділи б старому,

Там би я спочив хоч мало,

Молившися богу,

Там би я... Та шкода й гадки,

Не буде нічого.

Як же його у неволі

Жити без надії?

Навчіть мене, люде добрі,

А то одурію.

 [Перша половина 1848,

Орська кріпость]

Посмотрю я впрямь и в бок

На ту степь, на поле;

Даст ли напитаться бог

Хоть под старость волей.

Я пошёл бы в Украину,

По пути до дому,

Там бы радостью, как сыну

Взыграли родному,

Там бы я поспал немного,

И молился чаще,

Там бы я ... Но только богу,

С этого не слаще.

Как в неволе, словно скот,

Жить будто злодею?

Научи меня, народ,

А то одурею.

**

Шевченко в степи. Репродукция картины художника А. Степанова