Клином в небі летять в рідний край журавлі Серце рветься з грудей за ключем-караваном І підранком душа проводжає птахів...
Білий клин промайне над скорботи Хрестами Над згвалтованим краєм полів і церков. На зворотнім шляху журавлина та зграя До гніздів'їв своїх всеж повернеться знов.
Дощ осіннній й туман, і негода, і сльота. Вид похмурий людей, і сумний вид землі ... Серце плаче, його роз'їдає гіркота. Не кружіть наді мною брати-журавлі...
Ні, чудес не бува - журавлем я не стану Та й гніздо родове зникло в адськім вогні... Чи колись повернусь достеменно не знаю, Чи під небом чужим, залишусь назавжди.