|   | 
															УКРАЇНАДухмяні трави розкошують,
 Роса сльозинкою стіка…
 А косарі в степу ночують,
 Набита в кожного рука.
 
 І стелиться туманом тиша,
 Цвіркун натруджений притих,
 Шмигнула прудко в нірку миша
 Від хижих звірів степових.
 
 А повний місяць над землею
 Береться темінь подолать,
 Мов нерозлучні друзі з нею –
 Земна й небесна разом рать.
 
 Вдихаю свіжість на всі груди –
 Як легко дихати мені!
 Куди не глянь – блаженство всюди
 У літні ніченьки ясні…
 
 Зринає пісня солов’їна,
 Витьохкує на всі лади…
 ЦЕ – МОЯ РІДНА УКРАЇНА!
 Дороги всі ведуть сюди!
 
 В сяйві небесного світила
 Шепочуть верби над ставком,
 Закохана дівчина мила
 Цілується із юнаком.
 
 І сад буяє зеленшато,
 І рута-м’ята дух заб’є…
 Це – не кіно в природі знято,
 А те, що в УКРАЇНІ Є!!!
 
 Ще першим півням лиш співати,
 Передсвітання настає,
 А пастушка вже будить мати –
 Берись за ремесло своє.
 
 Жінки несуть з хлівів дійниці
 Із пінним молоком парним,
 Купол церковної дзвіниці
 Серпанок оповив, як дим.
 
 Як не любить такі світанки?!
 Подібних в світі більш нема!
 Це ж не якісь там забаганки –
 ПРИРОДА–МАТІНКА САМА!
 
 Іде десь місяць спочивати,
 Туман знімається із трав,
 Хтось взявсь за споришеві шати,
 В криниці хтось води набрав…
 
 Вже сонечко встає, як вмите,
 Все вище й вище догори,
 Довкілля сяйвом цим залите,
 Мов демонструє кольори.
 
 Земля і небо – як картина,
 Здоров’я в Бога лиш проси…
 Безмежно гарна УКРАЇНА,
 Мов кришталь ранньої роси!..
 
 Ставок сховався в очереті,
 Малює кола в нім карась…
 Рибак закльовне місце «вкметів»,
 Кидає вудку раз-по-раз…
 
 Вабить плодючий чорнозем,
 До себе кличе хлібороба…
 Ми хліб їмо й комусь везем,
 ЦЕ – ВСЕНАРОДНА НАГОРОДА!
 
 Ростуть картопля і часник,
 Капуста, морква, помідори…
 Хлібець насущний наш не зник,
 КРАЇНУ погань не розорить!
 
 В нас ГОДУВАЛЬНИЦЯ-ЗЕМЛЯ
 На всю планету знаменита!
 Хлібні потоки звідсіля,
 Мов повінь весняна розлита!
 
 Жаль, рукотворна є руїна,
 До ручки хочуть довести…
 ТА НАША НЕНЬКА-УКРАЇНА
 НЕ ДАСТЬ СПАЛИТИ ВСІ МОСТИ!!!
 
 Дніпро реве широкогрудно,
 Бурхливі води в світ несе…
 У нас було і буде ЛЮДНО!
 МИ БУДЕМ МАТИ СВОЄ ВСЕ!!!
 
 Наш древній град під куполами
 Стояв твердинно і стоїть,
 І доленосні «криголами»
 В часи не стерли лихоліть!
 
 Ніде чужого він не виїв,
 Обороняє лиш своє,
 Злеліяли слов’яни Київ,
 Столиця далі гніздо в’є!..
 
 Історія в курганах спить,
 Ховає славу там козачу,
 Та щось не радісно в цю мить,
 Як все згадаю, то заплачу.
 
 Від моря й до Карпатських гір
 Розкинулась моя держава,
 І процвітали б ми, повір,
 Якби не «братія іржава»…
 
 Весною ранньою лелека
 Радо вертається сюди,
 Домівка жде його далека –
 Лелече, тут, у нас сиди!..
 
 Він знає, що вже недалечко,
 Пернатому знов повезло,
 Чекає затишне гніздечко,
 Малят поставить на крило…
 
 Он квітів зібрана корзина,
 Очей не можна відвести!
 ЦЕ Ж – НАША СЛАВНА УКРАЇНА!!!
 В котрій живемо Я і ТИ…
 
 Налиті грона винограду
 Пахнуть п’янким уже вином…
 Дивись, і літечко позаду,
 Будем прощатися з теплом…
 
 Квіти прекрасного жасмину
 Звабливо зманюють мене…
 Мою осінню УКРАЇНУ
 Ніхто байдуже не мине!
 
 Пічним димком накрита хата,
 Мороз тріскучий щипа ніс…
 Йду переметами до свата,
 В оселю холоду наніс…
 
 Село взялося святкувати,
 Колядник всяк старатись рад,
 І юний йде, й підстаркуватий…
 Всі вірять в Різдвяний обряд!
 
 Аж розкалилась пічна глина,
 Комфортно й затишно в теплі…
 В СНІГАХ ЗИМУЄ УКРАЇНА,
 Старі, середні і малі…
 
 Весна струмками вже дзюркоче,
 Збігає тала скрізь вода…
 Все прокидається охоче,
 Травичка лізе молода…
 
 А білопінна вже черешня,
 Мов наречена вся, дивись…
 Чаруюча краса тутешня
 Буяє нині, як колись!
 
 Вінок сплела собі дівчина,
 Грайливо повела плечем…
 Де є іще ТАКА КРАЇНА?!
 МИ З УКРАЇНИ – НЕ ВТЕЧЕМ!!!
 
 Розкинувсь лан, земля парує,
 Господар вийшов на пашню,
 Цілий сезон він тут гарує,
 Щоб мать ХЛІБИНУ запашну!..
 
 Росте йому селянська зміна,
 Бо споконвіку так було…
 НАШ ДІМ – СІМ’Я І УКРАЇНА!
 На чім завжди стоїть СЕЛО!..
 
 Березові висять сережки,
 Нарядні всюди кружева…
 За соком повернув зі стежки –
 Кличе ПРИРОДА нас жива!..
 
 Село – душа ось цього краю,
 Духовності колиска – тут!
 Тому його я вибираю,
 Як свій найвищий інститут!..
 
 Вечеряю в старенькій хаті,
 Все запиваю молоком…
 Чим сільські люди в нас багаті?
 Сальцем, сметанкою, медком…
 
 ЗЕМЛЯ ГОДУЄ СЕЛЯНИНА!
 СИЛЬНА ХЛІБАМИ УКРАЇНА!!!
 |