ГлавнаяПрозаМалые формыРассказы → Гірке щастя...

Гірке щастя...

7 августа 2012 - Юлия Глебова
article68456.jpg

Скоро вiдчиняться дверi пiд'їзду i здалеку покажеться постать дiвчини. Звичайному перехожому буде не пiд силу розгледiти риси її обиччя чи структуру тiла, заглянути їй в душу, та юнаковi, що стоятиме на зупинцi, буде байдуже. Вiн ловитиме на собi її погляд, наче сонячного зайчика, i посмiхатиметься. Вона ж буде сумною. З великої вiдстанi вiн вiдчуе холод в її душi та пустоту в очах, що без ножа краятиме його серце, яке в шаленому ритмi вистукуватиме її iм'я. Ще мить, i вона пiдiйде до ньго, закине за плечi свое довге, чорняве волосся i дозволиь йому себе обiйняти, даруючи декiлька секунд казки. Безлiч емоцiй переповнюватимуть його серце через край, а в головi крутитимуться слова : "Я так тебе кохаю, зрозумiй це..." Потiм вона вiдштовхне його, промовляючи: "досить", i вiн покориться її бажанню. Вони знову гулятимуть мiстом, слухатимуть вiд перехожих, яка ж вини, красива пара, i посмiхатимуться одне одному. Вiн поведе її в парк, чи до моря, покаже прекраснi пейзажi та краевиди, а потiм непомiтно вiзьме за руку, слухаючи її розповiдi. Вона говоритиме без перестану, зупиняючись, щоб насолодитись красою, яку може подарувати лише природа, а потiм продовжуватиме. Вiн не почує навiть i половини зi сказанного. Замрiявшись, вiн зжиматиме її долоню у своiїй, а потiм притисши до себе її хрупке тiло, пересиливши свое хвилювання, уже вкотре намагатиметься поцiлувати її. Вона вирветься з його мiцних обiймiв i наче прудка лань, кинеться тiкати. Наздоганяючи її, вiн проситиме пробачення за свою поведiнку, а потiм падаючи на вколiшки, цiлуватиме їй руки. Вона присяде бiл нього, обвие своїми руками його шию, наче лоза той паркан, i мовчатиме. Вiн знову не зможе збагнути такої поведiнки i благатиме: "пусти мене в свое серце, не проганяй". Потiм з'являться сльози на її очах, але вiн їх не побачить. Вона знову змiнить тему i вони пiдуть далi. Вiн мiцно триматиме її за руку, а вона посмiхатиметься. Юнак купить бутилку її улюбленого мартiнi, i вони вип'ють його разом. Вона триматиме уже цигарку, а не його руку i розказуватиме далi про свої мрiї. Нiч буде зоряною та спокiйною, вiятиме прохолодою. Вони гратимуться, доганятимуть одне одного, наче маленькi дiти. Спиртне допоможе їй не думати про минуле, i вона знову намагатиметься жити далi. Уже не буде так сильно пручатися i подарує йому довгоочiкуваний поцiлунок. Вiн крутитиме її на руках, повторюючи: "Кохаю тебе... Якже я тебе кохаю!" Перехожі дивитимуться на них з посмішкою, радіючи їхньму щастю. А потім... Потім він притисне її до себе так, наче вона єдине що в нього є, та мовчатиме. Щось так сильно здавить йому груди, і зупинеться десь біля горла. Ще довго, ніхно із них не промовить жодного слова. Він буде думати про неї. Здалеку почується чийсь сміх, і це поверне їх в реальність. Вона відійде, підпалюючи цигарку, і вдихне в себе дозу тих ліків від самотності, а на його очах заблистить сльоза. Він підійде до неї, і знову обійме, потім промовить що дуже щасливий в цю мить. Вона  підніме голову і погляне на нього своїми сумними очима, а  потім попросить не проводжати, і повільно піде собі в невідомому напрямку. Він дивитимться їй в слід, а його серце розриватиметься навпіл.  
Спливатимуть години, дні, місяці. Він, неначе той пес, якого прогнав хазяїн, шукатиме її в натовпі, звонитиме, ще не один раз чикатиме на неї під під'їздом, надіючись побачити. Ще не одну ніч його мучатиме безсоння, та ломатиме з середини. Потім вони знову зустрінуться. Все повториться, наче тітри, і кінець буде таким же сумним. Вона не обіцятиме йому нічого і ніколи не буде його, а він житиме з надією, що колись достукаєтся до її серця, розтопить той лід і навчить її знову любити та довіряти людям. 

© Copyright: Юлия Глебова, 2012

Регистрационный номер №0068456

от 7 августа 2012

[Скрыть] Регистрационный номер 0068456 выдан для произведения:

Скоро вiдчиняться дверi пiд'i'зду i здалеку покажеться постать дiвчини. Звичайному перехожому буде не пiд силу розгледiти риси i'i' обиччя чи структуру тiла, заглянути i'й в душу, та юнаковi, що стоятиме н зупинцi, буде байдуже. Вiн ловитиме на собi'i' погляд, нае сонячного зайчика, i посмiхатиметься. Вона ж буде сумною. З великоi' вiдстанi вiн вiдчуе холод в i'i' душi та пустоту в очах, що без ножа краятиме його серце, яке в шаленому ритмi вистукуватиме i'i' iм'я. Ще мить, i вона пiйде до ньго, закине за плечi свое довге, чорняве волосся i дозволиь йому себе обiйняти, даруючи декiлька секунд казки. Безлiч емоцiй переповнюватимуть його серце через край, а в головi крутитимуться слова : "Я так тебе кохаю, зрозумiй це..." Потiм вона вiдштовхне його, промовляючи: "досить", i вiн покориться i'i' бажанню. Вони знову гулятимуть мiстом, слухатимуть вiд перехожих, яка ж вини, красива пара, i посмiхатимуться одне одному. Вiн поведе i'i' в парк, чи до моря, покаже прекраснi пейзажi та краевиди, а потiм непомiтно вiзьме за руку, слухаючи i'i' розповi. Вона говоритиме без перестану, зупиняючись, щоб насолодитись красою, яку може подарувати лише природа., а потiм продовжуватиме. Вiн не почуе навiть i половини зi сказанного. Замрiявшись, вiн зжиматиме i'i' долоню у своi'й, а потiм притисши до себе i'i' хрупке тiло, пересиливши свое хвилювання, уже вкотре намагатиметься поцiлувати i'i'. Вона вирветься з його мiцних обiймiв i наче прудка лань, кинеться тiкати. Наздоганяючи i'i', вiн проситиме пробачення за свою поведiнку, а потiм падаючи на вколiшки, цiлуватиме i'й руки. Вона присяде бiл нього, обвие своi'ми руками його шию, нае лоза той пакан, i мовчатиме. Вiн знову не зможе збгнути такоi' поведiнки i благатиме: ''пусти мене в свое серце, не проганяй''. Потiм з'являться сльози на i'i' очах, але вiн i'х не побачить. Вона знову змiнить тему i вони пiдуть далi. Вiн мiцно триматиме i'i' за руку, а вона посмiхатиметься. Юнак купить бутилку i'i' улюбленого мартi, i вони вип'ють його разом. Вона триматиме уже цигарку, а не його руку i розказуватиме далi про своi' мрii'. Нiч буде зоряною та спокiйною, вiятиме прохолодою. Вони гратимуться, доганятимуть одне одного, наче маленькi дiти. Спиртне допоможе i'й не думати про минуле, i вона знову намагатиметься жити далi. Уже не буде так сильно пручатися i подаруе йому довгоочiкуваний поцiлунок. Вiн крутитиме i'i' на руках, повторюючи: "Кохаю тебе... Якже я тебе кохаю!" Перехожі дивитимуться на них з посмішкою, радіючи їхньму счастю. А потім... Потім він притисне її до себе так, наче вона єдине що в нього є, та мовчатиме. Щось так сильно здавить його груди, і зупинеться десь біля горла. Ще довго, ніхно із них не промовить жодного слова. Він бде думати про неї. Здалеку почується чийсь сміх, і це поверне їх в реальність. Вона відійде, підпалюючи цигарку, і вдихне в себе дозу тих ''ліків'' від самотності, а на його очах заблистть сльоза. Він підійде до неї, і знову обійме, потім промовить що він дуже щасливий в цю мить. Вона  підніме голоу і погляне на нього своїми сумними очима, а  потім попросить не проводжати, і повільно піде собі в невідомому напрямку. Він дивитимться їй в слід, а його серце розриватиметься навпіл.

Спливатимуть години, дні, місяці. Він, неначе той пес, якого прогнав хазяїн. шукатиме її в натовпі, звонитиме, ще не один раз чикатиме на неї під під'їздом, надіючись побачити. Ще не одну ніч його мучатиме безсоння, та ломатиме з середини. потім вони знову зустрінуться. Все повториться. наче тітри, і кінець буде таким же сумним. Вона не обіцятиме йому нічого і ніколи не буде його, а він житиме з надією, що колись достукаєтся до її серця, розтопить той лід і навчить її знову любити та довіряти людям.
 
Рейтинг: +6 1501 просмотр
Комментарии (4)
Наталья Исаева # 12 августа 2012 в 18:06 +1
Татьяна Лаптева # 10 декабря 2012 в 15:45 +1
Юля, ничего не поняла, но душой понимаю, что про любовь, Да? Ты молодец, на украинском написала!
girlkiss
Юлия Глебова # 10 декабря 2012 в 22:23 0
Да, о любви. спасибо, я украинка, мне не тяжело на украинском писать, хотя больше люблю на рус 50ba589c42903ba3fa2d8601ad34ba1e ском