ГлавнаяПрозаМалые формыРассказы → Гірке щастя...

Гірке щастя...

7 августа 2012 - Юлия Глебова
article68456.jpg

Скоро вiдчиняться дверi пiд'їзду i здалеку покажеться постать дiвчини. Звичайному перехожому буде не пiд силу розгледiти риси її обиччя чи структуру тiла, заглянути їй в душу, та юнаковi, що стоятиме на зупинцi, буде байдуже. Вiн ловитиме на собi її погляд, наче сонячного зайчика, i посмiхатиметься. Вона ж буде сумною. З великої вiдстанi вiн вiдчуе холод в її душi та пустоту в очах, що без ножа краятиме його серце, яке в шаленому ритмi вистукуватиме її iм'я. Ще мить, i вона пiдiйде до ньго, закине за плечi свое довге, чорняве волосся i дозволиь йому себе обiйняти, даруючи декiлька секунд казки. Безлiч емоцiй переповнюватимуть його серце через край, а в головi крутитимуться слова : "Я так тебе кохаю, зрозумiй це..." Потiм вона вiдштовхне його, промовляючи: "досить", i вiн покориться її бажанню. Вони знову гулятимуть мiстом, слухатимуть вiд перехожих, яка ж вини, красива пара, i посмiхатимуться одне одному. Вiн поведе її в парк, чи до моря, покаже прекраснi пейзажi та краевиди, а потiм непомiтно вiзьме за руку, слухаючи її розповiдi. Вона говоритиме без перестану, зупиняючись, щоб насолодитись красою, яку може подарувати лише природа, а потiм продовжуватиме. Вiн не почує навiть i половини зi сказанного. Замрiявшись, вiн зжиматиме її долоню у своiїй, а потiм притисши до себе її хрупке тiло, пересиливши свое хвилювання, уже вкотре намагатиметься поцiлувати її. Вона вирветься з його мiцних обiймiв i наче прудка лань, кинеться тiкати. Наздоганяючи її, вiн проситиме пробачення за свою поведiнку, а потiм падаючи на вколiшки, цiлуватиме їй руки. Вона присяде бiл нього, обвие своїми руками його шию, наче лоза той паркан, i мовчатиме. Вiн знову не зможе збагнути такої поведiнки i благатиме: "пусти мене в свое серце, не проганяй". Потiм з'являться сльози на її очах, але вiн їх не побачить. Вона знову змiнить тему i вони пiдуть далi. Вiн мiцно триматиме її за руку, а вона посмiхатиметься. Юнак купить бутилку її улюбленого мартiнi, i вони вип'ють його разом. Вона триматиме уже цигарку, а не його руку i розказуватиме далi про свої мрiї. Нiч буде зоряною та спокiйною, вiятиме прохолодою. Вони гратимуться, доганятимуть одне одного, наче маленькi дiти. Спиртне допоможе їй не думати про минуле, i вона знову намагатиметься жити далi. Уже не буде так сильно пручатися i подарує йому довгоочiкуваний поцiлунок. Вiн крутитиме її на руках, повторюючи: "Кохаю тебе... Якже я тебе кохаю!" Перехожі дивитимуться на них з посмішкою, радіючи їхньму щастю. А потім... Потім він притисне її до себе так, наче вона єдине що в нього є, та мовчатиме. Щось так сильно здавить йому груди, і зупинеться десь біля горла. Ще довго, ніхно із них не промовить жодного слова. Він буде думати про неї. Здалеку почується чийсь сміх, і це поверне їх в реальність. Вона відійде, підпалюючи цигарку, і вдихне в себе дозу тих ліків від самотності, а на його очах заблистить сльоза. Він підійде до неї, і знову обійме, потім промовить що дуже щасливий в цю мить. Вона  підніме голову і погляне на нього своїми сумними очима, а  потім попросить не проводжати, і повільно піде собі в невідомому напрямку. Він дивитимться їй в слід, а його серце розриватиметься навпіл.  
Спливатимуть години, дні, місяці. Він, неначе той пес, якого прогнав хазяїн, шукатиме її в натовпі, звонитиме, ще не один раз чикатиме на неї під під'їздом, надіючись побачити. Ще не одну ніч його мучатиме безсоння, та ломатиме з середини. Потім вони знову зустрінуться. Все повториться, наче тітри, і кінець буде таким же сумним. Вона не обіцятиме йому нічого і ніколи не буде його, а він житиме з надією, що колись достукаєтся до її серця, розтопить той лід і навчить її знову любити та довіряти людям. 

© Copyright: Юлия Глебова, 2012

Регистрационный номер №0068456

от 7 августа 2012

[Скрыть] Регистрационный номер 0068456 выдан для произведения:

Скоро вiдчиняться дверi пiд'i'зду i здалеку покажеться постать дiвчини. Звичайному перехожому буде не пiд силу розгледiти риси i'i' обиччя чи структуру тiла, заглянути i'й в душу, та юнаковi, що стоятиме н зупинцi, буде байдуже. Вiн ловитиме на собi'i' погляд, нае сонячного зайчика, i посмiхатиметься. Вона ж буде сумною. З великоi' вiдстанi вiн вiдчуе холод в i'i' душi та пустоту в очах, що без ножа краятиме його серце, яке в шаленому ритмi вистукуватиме i'i' iм'я. Ще мить, i вона пiйде до ньго, закине за плечi свое довге, чорняве волосся i дозволиь йому себе обiйняти, даруючи декiлька секунд казки. Безлiч емоцiй переповнюватимуть його серце через край, а в головi крутитимуться слова : "Я так тебе кохаю, зрозумiй це..." Потiм вона вiдштовхне його, промовляючи: "досить", i вiн покориться i'i' бажанню. Вони знову гулятимуть мiстом, слухатимуть вiд перехожих, яка ж вини, красива пара, i посмiхатимуться одне одному. Вiн поведе i'i' в парк, чи до моря, покаже прекраснi пейзажi та краевиди, а потiм непомiтно вiзьме за руку, слухаючи i'i' розповi. Вона говоритиме без перестану, зупиняючись, щоб насолодитись красою, яку може подарувати лише природа., а потiм продовжуватиме. Вiн не почуе навiть i половини зi сказанного. Замрiявшись, вiн зжиматиме i'i' долоню у своi'й, а потiм притисши до себе i'i' хрупке тiло, пересиливши свое хвилювання, уже вкотре намагатиметься поцiлувати i'i'. Вона вирветься з його мiцних обiймiв i наче прудка лань, кинеться тiкати. Наздоганяючи i'i', вiн проситиме пробачення за свою поведiнку, а потiм падаючи на вколiшки, цiлуватиме i'й руки. Вона присяде бiл нього, обвие своi'ми руками його шию, нае лоза той пакан, i мовчатиме. Вiн знову не зможе збгнути такоi' поведiнки i благатиме: ''пусти мене в свое серце, не проганяй''. Потiм з'являться сльози на i'i' очах, але вiн i'х не побачить. Вона знову змiнить тему i вони пiдуть далi. Вiн мiцно триматиме i'i' за руку, а вона посмiхатиметься. Юнак купить бутилку i'i' улюбленого мартi, i вони вип'ють його разом. Вона триматиме уже цигарку, а не його руку i розказуватиме далi про своi' мрii'. Нiч буде зоряною та спокiйною, вiятиме прохолодою. Вони гратимуться, доганятимуть одне одного, наче маленькi дiти. Спиртне допоможе i'й не думати про минуле, i вона знову намагатиметься жити далi. Уже не буде так сильно пручатися i подаруе йому довгоочiкуваний поцiлунок. Вiн крутитиме i'i' на руках, повторюючи: "Кохаю тебе... Якже я тебе кохаю!" Перехожі дивитимуться на них з посмішкою, радіючи їхньму счастю. А потім... Потім він притисне її до себе так, наче вона єдине що в нього є, та мовчатиме. Щось так сильно здавить його груди, і зупинеться десь біля горла. Ще довго, ніхно із них не промовить жодного слова. Він бде думати про неї. Здалеку почується чийсь сміх, і це поверне їх в реальність. Вона відійде, підпалюючи цигарку, і вдихне в себе дозу тих ''ліків'' від самотності, а на його очах заблистть сльоза. Він підійде до неї, і знову обійме, потім промовить що він дуже щасливий в цю мить. Вона  підніме голоу і погляне на нього своїми сумними очима, а  потім попросить не проводжати, і повільно піде собі в невідомому напрямку. Він дивитимться їй в слід, а його серце розриватиметься навпіл.

Спливатимуть години, дні, місяці. Він, неначе той пес, якого прогнав хазяїн. шукатиме її в натовпі, звонитиме, ще не один раз чикатиме на неї під під'їздом, надіючись побачити. Ще не одну ніч його мучатиме безсоння, та ломатиме з середини. потім вони знову зустрінуться. Все повториться. наче тітри, і кінець буде таким же сумним. Вона не обіцятиме йому нічого і ніколи не буде його, а він житиме з надією, що колись достукаєтся до її серця, розтопить той лід і навчить її знову любити та довіряти людям.
Рейтинг: +6 1184 просмотра
Комментарии (5)
Алек$андр Дзюба # 7 августа 2012 в 21:14 +1
Надежда это то, что заставляет нас двигаться дальше.
Если бы в нашей жизни небыло её....наверное и вера бы повесилась и любовь захлебнулась в непонимании.
Иронизирую, но где-то так бы и было.
Спасибо тебе мой друг, за то, что пишешь.
С теплом Александр!!!
Юлия Глебова # 7 августа 2012 в 21:50 +1
Согласна, это то что отличает нас от других существ scratch
Спасибо Вам, за то что читаете smile
Наталья Исаева # 12 августа 2012 в 18:06 +1
Татьяна Лаптева # 10 декабря 2012 в 15:45 +1
Юля, ничего не поняла, но душой понимаю, что про любовь, Да? Ты молодец, на украинском написала!
girlkiss
Юлия Глебова # 10 декабря 2012 в 22:23 0
Да, о любви. спасибо, я украинка, мне не тяжело на украинском писать, хотя больше люблю на рус 50ba589c42903ba3fa2d8601ad34ba1e ском
Популярная проза за месяц
113
105
103
88
85
84
84
80
80
79
78
76
75
73
73
68
66
66
65
Кукла колдуна 9 июля 2017 (Demen Keaper)
61
59
58
58
57
57
57
55
53
52
43