Незнакомка

article13377.jpg

                      А.Блок

Увечері над ресторанами
Спиняється повітря рух,
І править вигуками п`яними
Весни згубний і тлінний дух.

А вдалині, над пилом вуличним,
За смутною нудьгою дач,
Ледь золотиться крендель в булочній,
І чується дитячий плач.

І кожен вечір, за шлагбаумами,
Заламуючи котелки,
Серед канав гуляють з дамами
Дотепники-холостяки.

Над озером скрегочуть кочети,
Жіночий роздається виск,
А угорі, не заморочений,
Байдуже викривився диск.

І кожен вечір відображений
У склянці друг єдиний мій,
Як я, терпким напоєм вражений
У приголомшенні німім.

А побіля сусідніх столиків
Лакеї заспані стирчать,
І пияки з очима кроликів
«In vino veritas!» кричать.

І кожен вечір, в час зурочений
(Чи то наснилося мені?),
Дівочий стан, в шовки заточений,
В туманнім мариться вікні.

Пропливши вільно поміж п`яними,
Без супроводження, одна,
Духами пишучи й туманами,
Вона сідає до вікна.

Повір'ями дмухають древніми
Її пружні тугі шовки,
Пір’їни капелюха темнії
І вузькість ніжної руки.

Одвічні тайни мені вручені,
Чиєсь світило надано,
І, мов би струмами колючими,
Душа просякнута вином.

І наче чарами закований,
Вдивляюся в її вуаль,
І бачу берег зачарований
І чарівну далеку даль.

І пір’я капелюха модного
Гойдає мозок в напівсні,
І очі синьою безоднею
Цвітуть в безкраїй далині.

В моїй душі скарби заховано,
І ключ довірено мені.
Ти праве, п`яне посміховисько,
Я знаю: істина – в вині. 

© Copyright: Александр Кучеровский, 2012

Регистрационный номер №0013377

от 9 января 2012

[Скрыть] Регистрационный номер 0013377 выдан для произведения:

                      А.Блок

Увечері над ресторанами
Спиняється повітря рух,
І править вигуками п`яними
Весни згубний і тлінний дух.

А вдалині, над пилом вуличним,
За смутною нудьгою дач,
Ледь золотиться крендель в булочній,
І чується дитячий плач.

І кожен вечір, за шлагбаумами,
Заламуючи котелки,
Серед канав гуляють з дамами
Дотепники-холостяки.

Над озером скрегочуть кочети,
Жіночий роздається виск,
А угорі, не заморочений,
Байдуже викривився диск.

І кожен вечір відображений
У склянці друг єдиний мій,
Як я, терпким напоєм вражений
У приголомшенні німім.

А побіля сусідніх столиків
Лакеї заспані стирчать,
І пияки з очима кроликів
«In vino veritas!» кричать.

І кожен вечір, в час зурочений
(Чи то наснилося мені?),
Дівочий стан, в шовки заточений,
В туманнім мариться вікні.

Пропливши вільно поміж п`яними,
Без супроводження, одна,
Духами пишучи й туманами,
Вона сідає до вікна.

Повір'ями дмухають древніми
Її пружні тугі шовки,
Пір’їни капелюха темнії
І вузькість ніжної руки.

Одвічні тайни мені вручені,
Чиєсь світило надано,
І, мов би струмами колючими,
Душа просякнута вином.

І наче чарами закований,
Вдивляюся в її вуаль,
І бачу берег зачарований
І чарівну далеку даль.

І пір’я капелюха модного
Гойдає мозок в напівсні,
І очі синьою безоднею
Цвітуть в безкраїй далині.

В моїй душі скарби заховано,
І ключ довірено мені.
Ти праве, п`яне посміховисько,
Я знаю: істина – в вині. 

Рейтинг: +1 409 просмотров
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!

 

Популярные стихи за месяц
138
129
118
104
102
83
78
77
76
75
75
Только Ты! 17 сентября 2017 (Анна Гирик)
74
69
68
67
65
64
64
63
62
60
МУЗА 27 августа 2017 (Константин Батурин)
59
59
58
56
53
53
51
48
35