Не тронь меня ( перевод из Н. Винграновского)

 Не тронь меня. Я… одиночу.
Себя с ладони сам кормлю.
Душа лечения не хочет,
пусть гибнет - я ее мертвлю…
Переживу. Перегорю я.
Отвою волком. Пропаду.
Взамен - ничто! Перегорюю -
я с равнодушием в ладу.
Одно хочу - старей быстрее!
Увянь и статью, и лицом -
пусть одинокостью сереет
пастель седая за окном…
Остынь, померкни, стань рабою.
Болтай без меры, суетись!
Плебейкой слейся с голытьбою -
…слезами только не струись.
Не …чувствовалось. Не …дрожало.
Не …золотило. Не …звало.
Не …трепетало. Не …взлетало.
Не... Господи!.. И - не могло!..
Как день вчерашний все проходит,
сошедшим снегом, пустяком…
…А вечно только зори всходят
над цветнебесным васильком.

Не руш мене. Я сам самую. 
Собі у руки сам дивлюсь. 
А душу більше не лікую. 
Хай погиба. Я не боюсь. 

Переживу. Перечорнію. 
Перекигичу. Пропаду. 
Зате — нічого. Все. Німію. 
Байдужість в голови кладу. 

Одне я хочу: старій швидше, 
Зів'яльсь очима і лицем, 
Хай самота тебе допише 
Нестерпно сірим олівцем. 

Погасни. Змеркни. Зрабся. Збийся. 
Збалакайся. Заметушись. 
Офіціантським жестом вмийся, 
Але — сльозою не молись. 

Не — відбувалось. Не — тремтіло. 
Не — золотіло. Не — текло. 
Не — полотніло. Не — біліло. 
Не…- Господи!..- не — не було!.. 

Як танський фарфор — все минає: 
Корою, снігом, рукавом… 
Лише бджола своє співає 
Над малиновим будяком.

(Николай Винграновский)