Синові

Як не стане мене колись, сину, -

Не забудь, не покинь  рідний двір,

Посади  коло хати   калину,

Доглядай  її  серцем  та  вір.

Ніжним  віттям  калина  озветься, -

Сни  розбудить  твої  на  Зорі

 І, як мати,  - тобі   посміхнеться, -

Потеплішає в кожній порі...

А якщо, не дай Боже, тумани

Смутком серце огорнуть твоє,

Ти,  калині відкрий  болі,  рани, -

Вона  зцілення  має  своє.

Не соромся, калина не зрадить, -

Оповідуй їй щиро про все,

Як мені, -  вона день твій розрадить,

Душі спокій твоїй принесе!

Моїх слів не цурайся ти, сину, -

Від любові не гіршає світ!

Посади  коло хати   калину, -

Буде  гріти   тебе   її   цвіт...