Те, що надумали людці,
Боголюдину розіпнути,
На деревяному христі.
І ось в передобідню пору,
Ісуса привели на гору,
Названу страшно, навмисне,
Голгота, або ж «Череп-місце»
Тут жах, тут біль, серце стає,
В кого воно в Христі є!
День прийшов, надходить час,
Коли Ісус іде від нас.
Іде, щоб знову повернутись,
Тут має кожен стрепенутись
Від гріхів, від суєти
І в Новий Світ з Христом ввійти.
Тут Спаситель зупинився,
До сходу сонця помолився,
Йому вина з жовчу дали,
Ісус попробував, й коли
Відчув смак цього напою,
То пити не схотів, собою
До кінця хотів пронести
Людські гріхи ,в безсмертя внести.
Потім Ісуса роздягнули
І на хресті розіпнули ,
Всьому лихому на догоду,
Ісус за них молився Богу:
«Отче, відпусти їм,
Не знають бо, що роблять!
І цим вчинком нелюдським
Вічність в собі гублять.»
Біля Ісуса Христа поруч,
І ліворуч, і праворуч,
Розіп яли двох спільників,
Справжнісіньких розбійників.
Тоді збулось Писання в слові,
Що каже в пророчій особі:
«І з беззаконними до всього,
Полічено його святого.»
Ті ж, що Ісуса розпяли,
Його одіж узяли,
Чотири частини зробили
І між собою розділили.
А хітон, що залишився,
На чотирьох не ділився,
Бо він суцільний, не пошитий,
Тканий весь,- ніде не зшитий.
Добра річ, як не крут,
І сказали вояки:
«Не дерімо його,
А киньмо на нього
Жереб на кого впаде,
Той собі його й візьме."
І цим же мало здійснитись
Писання, щоб в нас залишитись:
«А на його найкращу шату,
Теплом й затишком багату,
Жереб кинули.» Таки,
- Це й вчинили вояки.
Помочь сайту
Поздравления
