Смерть і похорон Ісуса

У світі все струсилось грізно,

Заблискотіло, затріщало,

Гримнуло і темно стало.

А потому Христос знавши,

Що писання здійснилось.

«Спраглий я», оцту скуштувавши,

Ісус вимовив- «Звершилось!»

Душі страждання, кров свою

Пожертвував із тіла свого.

«Отче в руки віддаю

Тобі духа мого.»

У храмі, у свята – святині

Роздерлася посередині

Завіса храмова, як тля

І стряслась земля.

Порозсипалося каміння,

Повідкривалися гроби,

Тіла воскресли і видіння

Живі по вулиці пішли.

Люди збіглися, дивились,

Що тут сталося повсюди.

В страху додому повертались,

Бючи себе в груди.

Щоб на хрестах швидше вмирали,

Їм ноги поперебивали.

Ісус був мертвий, тілом кволий,

Його в бік списом прокололи.

Цих святих ран час не залічить

І той, який це бачив, свідчить.

І свідчення його правдиве

Про це людське дійство жахливе.

А як скінчився суд юдейський,

Прийшов Йосиф Ариматейський.

Поважний радник із начальства,

Що й сам чекав Божого Царства.

Тут надійшов і Никодим,

Що був учнем Ісусовим

І що вночі з ним спілкувався

Й, що Ісус – Бог переконався.

Приніс з собою мішанину

З смирни, та алое, різну.

Мірок зо сто було її

Розтрусили на полотні.

І взяли змучене тіло,

Обвязали його вміло,

Запашним тим полотном,

Як відомо їм обом.

А був на тому місці сад,

В саду ж дерава ростуть в ряд.

Була ж в тому саду гробниця,

Ще зовсім нова, як годиться.

Ось там з огляду смеркання,

Юдейського споготування.

І що гробниця та була

Поблизу виготовлена

Покладено Ісуса в ній,

В тій гробниці камяній.

Великий камінь прикотили

І вхід в гробницю привалили.

Ісус Христос Божого роду,

Здолав людських гріхів природу.

Слава Богу, Церкві, Трійці,

В новому тисячолітті!!!