Тайна вечеря

Ісус прийшов з дванадцятьма.

Коли ж за стіл всі посідали,

На слово Вчителя чекали.

Ісус Христос до них сказав:

«Як же сильно я бажав

Цю Пасху споживати,

Перш ніж маю страждати.

Бо ж кажу я вам: Її

Більш не буду їсти,- ні

Аж поки вона не звершиться

В Божім царстві не здійсниться.»

Ісус знав Божу природу

І знав час свого  переходу

З цього світу до Отця,

Всіх полюбивши до кінця.

Ось тут, в цей святий четвер,

Все збувається тепер.

Отець дав йому у руки

Любов до людей і науки.

Ісус із-за столу піднявся,

Взяв рушника, підперезався

І учням своїм від науки

Помив ноги, витер руки.

А тоді їх і питає:

«Чи хто не будь із вас знає,

Що я вам тепер вчинив

І вам  тут ноги помив?

Істинно говорю вам:

Слуга не більший пана свого,

А посланий не більше того,

Хто його послав.

Хто їсть зі мною хліб святий

І той, хто вчився істини,

Нині чинить все від себе,-

Пяту  свою підніс на мене.

Як же вони смачно їли,

Про свято дружно говорили,

Ісус Христос послав нам щастя,

Святого таїнства причастя.

Ісус завжди мудро чинив,

З Богом хліб благословив,

А потім його розламав

І кожному учневі дав.

І каже до них: «Беріть, їжте!

Й про те, що скажу не жалійте!

Це моє тіло, що за вас

Віддається повсякчас!

Чиніть завжди це на мій спомин.»

Так само й чашу взяв, наповнив,

Воздав хвалу і їм подав

І в слід за чашею сказав:

«Пийте, бо це моя кров,

Що ллється за вас знов і знов,

З прадавніх пращурів, віків

На відпущення гріхів.

Кажу вам від серця свого,

Не питиму віднині з цього

Виноградного плоду,

Аж до другого приходу.»