Притча про таланти

22 апреля 2013 - leonid abram
 
 
Ісус притчу передав
Про вісім талантів,
В ній мудрість Божу показав,
Що думаючі люди варті.
 
Син Чоловічий зробить так,
Як поступив один багач,
Коли в дорогу від’їжджав,
Своє майно слугам роздав:
 
Одному п’ять, другому два,
Третьому талант один,
В кого яка здібність була,
І сам на довго відїздив.
 
Той, що взяв був п’ять талантів,
Орудував ними сміло,
Вдвоє потужніший в багатстві
Став, бо п’ять заробив вміло.
 
Так само й той, що взяв був два,
Також придбав два других,
Бо мудра була голова
І став потужніший за дужих.
 
А той, що взяв лише один,
Викопав у землі яму
І талант свій опустив,
Зробивши цим справу погану.
 
По довгім часі пан слуг тих,
Приходить із доріг чужих,
І зводить з ними обрахунок,
На що здібний кожний вчинок.
 
Приступив той, що п’ять взяв
І ще до них стільки ж придбав.
- Мій пане,- каже, ти дав п’ять ,
Ось стільки ж з ними ще лежать.
 
Сказав до нього його пан:
- Слуго добрий, вірний - дам,
Тобі ще багатства свого,
Ввійди ж в радість пана твого.
 
Далі прийшов до розплати,
Той, що взяв був два таланти.
Тай каже: - Пане, два ти дав,
Ось ще до я два до них придбав.
 
Сказав до нього пан засібний :
- Гаразд, слуго добрий, вірний,
Був ти у малому вмілим,-
Поставлю тебе над великим.
 
Приступив і той, що взяв
Один талант і так сказав:
Знаю, пане за свій вік,
Що ти жорстокий чоловік.
 
Я про твоє добро й не мріяв,
Ти пожинаєш, де не сіяв,
Доволі маєш і збираєш
Там, де сам не розсипаєш.
 
Тому зі страху я пішов,
Таємне місце віднайшов,
Та й закопав твій талант в землю
Й охороняв його ретельно.
 
- Ось він – маєш ти своє.
Озвався його пан та й каже:
- Лукавий і лінивий все
Ти знав про мене, що так кажеш.
 
Ти знав, яку я сталість маю
І знав те, що я пожинаю
Й визбирую, як ти сказав
Там, де я не розсипав.
 
Тож тобі було б подбати
І гроші торгівцям віддати,
Я ж повернувшись, ти б це знав,
Своє з відсотками забрав.
 
Візьміть, отже, талант від нього,
Бо він мені не дав нічого,
Та й дайте тому в кого десять,
Хай гроші ці добро довершать
 
Бо кожному, хто має віру,
Додасться ще всього надміру,
А в того, що толку не знає,
Заберуть ще й те, що має.
 
А нікчемного слугу
Киньте в кромішню темряву,
Він Боже сприйнять не зумів,
Там буде плач й скрегіт зубів.
 
 
 
 

© Copyright: leonid abram, 2013

Регистрационный номер №0132503

от 22 апреля 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0132503 выдан для произведения:
 
 
Ісус притчу передав
Про вісім талантів,
В ній мудрість Божу показав,
Що думаючі люди варті.
 
Син Чоловічий зробить так,
Як поступив один багач,
Коли в дорогу від’їжджав,
Своє майно слугам роздав:
 
Одному п’ять, другому два,
Третьому талант один,
В кого яка здібність була,
І сам на довго відїздив.
 
Той, що взяв був п’ять талантів,
Орудував ними сміло,
Вдвоє потужніший в багатстві
Став, бо п’ять заробив вміло.
 
Так само й той, що взяв був два,
Також придбав два других,
Бо мудра була голова
І став потужніший за дужих.
 
А той, що взяв лише один,
Викопав у землі яму
І талант свій опустив,
Зробивши цим справу погану.
 
По довгім часі пан слуг тих,
Приходить із доріг чужих,
І зводить з ними обрахунок,
На що здібний кожний вчинок.
 
Приступив той, що п’ять взяв
І ще до них стільки ж придбав.
- Мій пане,- каже, ти дав п’ять ,
Ось стільки ж з ними ще лежать.
 
Сказав до нього його пан:
- Слуго добрий, вірний - дам,
Тобі ще багатства свого,
Ввійди ж в радість пана твого.
 
Далі прийшов до розплати,
Той, що взяв був два таланти.
Тай каже: - Пане, два ти дав,
Ось ще до я два до них придбав.
 
Сказав до нього пан засібний :
- Гаразд, слуго добрий, вірний,
Був ти у малому вмілим,-
Поставлю тебе над великим.
 
Приступив і той, що взяв
Один талант і так сказав:
Знаю, пане за свій вік,
Що ти жорстокий чоловік.
 
Я про твоє добро й не мріяв,
Ти пожинаєш, де не сіяв,
Доволі маєш і збираєш
Там, де сам не розсипаєш.
 
Тому зі страху я пішов,
Таємне місце віднайшов,
Та й закопав твій талант в землю
Й охороняв його ретельно.
 
- Ось він – маєш ти своє.
Озвався його пан та й каже:
- Лукавий і лінивий все
Ти знав про мене, що так кажеш.
 
Ти знав, яку я сталість маю
І знав те, що я пожинаю
Й визбирую, як ти сказав
Там, де я не розсипав.
 
Тож тобі було б подбати
І гроші торгівцям віддати,
Я ж повернувшись, ти б це знав,
Своє з відсотками забрав.
 
Візьміть, отже, талант від нього,
Бо він мені не дав нічого,
Та й дайте тому в кого десять,
Хай гроші ці добро довершать
 
Бо кожному, хто має віру,
Додасться ще всього надміру,
А в того, що толку не знає,
Заберуть ще й те, що має.
 
А нікчемного слугу
Киньте в кромішню темряву,
Він Боже сприйнять не зумів,
Там буде плач й скрегіт зубів.
 
 
 
 
Рейтинг: +1 967 просмотров
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!

 

 

Популярные стихи за месяц
129
95
95
Подруги 11 ноября 2017 (Татьяна Петухова)
94
93
91
72
70
68
УЧИТЕЛЬ 24 октября 2017 (Николина ОзернАя)
64
60
59
Предзимье 31 октября 2017 (Виктор Лидин)
59
57
57
56
Красота 25 октября 2017 (Ольга Боровикова)
52
Осеннее 11 ноября 2017 (Нина Колганова)
50
50
49
49
45
44
44
Наши мысли... 10 ноября 2017 (Виктор Лидин)
43
41
40
39
В ДОРОГЕ 1 ноября 2017 (Рената Юрьева)
39
39