Притча про таланти

22 апреля 2013 - leonid abram
 
 
 
Ісус притчу передав
Про вісім талантів,
В ній мудрість Божу показав,
Що думаючі люди варті.
 
Син Чоловічий зробить так,
Як поступив один багач,
Коли в дорогу від’їжджав,
Своє майно слугам роздав:
 
Одному п’ять, другому два,
Третьому талант один,
В кого яка здібність була,
І сам на довго відїздив.
 
Той, що взяв був п’ять талантів,
Орудував ними сміло,
Вдвоє потужніший в багатстві
Став, бо п’ять заробив вміло.
 
Так само й той, що взяв був два,
Також придбав два других,
Бо мудра була голова
І став потужніший за дужих.
 
А той, що взяв лише один,
Викопав у землі яму
І талант свій опустив,
Зробивши цим справу погану.
 
По довгім часі пан слуг тих,
Приходить із доріг чужих,
І зводить з ними обрахунок,
На що здібний кожний вчинок.
 
Приступив той, що п’ять взяв
І ще до них стільки ж придбав.
- Мій пане,- каже, ти дав п’ять ,
Ось стільки ж з ними ще лежать.
 
Сказав до нього його пан:
- Слуго добрий, вірний - дам,
Тобі ще багатства свого,
Ввійди ж в радість пана твого.
 
Далі прийшов до розплати,
Той, що взяв був два таланти.
Тай каже: - Пане, два ти дав,
Ось ще до я два до них придбав.
 
Сказав до нього пан засібний :
- Гаразд, слуго добрий, вірний,
Був ти у малому вмілим,-
Поставлю тебе над великим.
 
Приступив і той, що взяв
Один талант і так сказав:
Знаю, пане за свій вік,
Що ти жорстокий чоловік.
 
Я про твоє добро й не мріяв,
Ти пожинаєш, де не сіяв,
Доволі маєш і збираєш
Там, де сам не розсипаєш.
 
Тому зі страху я пішов,
Таємне місце віднайшов,
Та й закопав твій талант в землю
Й охороняв його ретельно.
 
- Ось він – маєш ти своє.
Озвався його пан та й каже:
- Лукавий і лінивий все
Ти знав про мене, що так кажеш.
 
Ти знав, яку я сталість маю
І знав те, що я пожинаю
Й визбирую, як ти сказав
Там, де я не розсипав.
 
Тож тобі було б подбати
І гроші торгівцям віддати,
Я ж повернувшись, ти б це знав,
Своє з відсотками забрав.
 
Візьміть, отже, талант від нього,
Бо він мені не дав нічого,
Та й дайте тому в кого десять,
Хай гроші ці добро довершать
 
Бо кожному, хто має віру,
Додасться ще всього надміру,
А в того, що толку не знає,
Заберуть ще й те, що має.
 
А нікчемного слугу
Киньте в кромішню темряву,
Він Боже сприйнять не зумів,
Там буде плач й скрегіт зубів.
 
 
 
 

© Copyright: leonid abram, 2013

Регистрационный номер №0132503

от 22 апреля 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0132503 выдан для произведения:
 
 
Ісус притчу передав
Про вісім талантів,
В ній мудрість Божу показав,
Що думаючі люди варті.
 
Син Чоловічий зробить так,
Як поступив один багач,
Коли в дорогу від’їжджав,
Своє майно слугам роздав:
 
Одному п’ять, другому два,
Третьому талант один,
В кого яка здібність була,
І сам на довго відїздив.
 
Той, що взяв був п’ять талантів,
Орудував ними сміло,
Вдвоє потужніший в багатстві
Став, бо п’ять заробив вміло.
 
Так само й той, що взяв був два,
Також придбав два других,
Бо мудра була голова
І став потужніший за дужих.
 
А той, що взяв лише один,
Викопав у землі яму
І талант свій опустив,
Зробивши цим справу погану.
 
По довгім часі пан слуг тих,
Приходить із доріг чужих,
І зводить з ними обрахунок,
На що здібний кожний вчинок.
 
Приступив той, що п’ять взяв
І ще до них стільки ж придбав.
- Мій пане,- каже, ти дав п’ять ,
Ось стільки ж з ними ще лежать.
 
Сказав до нього його пан:
- Слуго добрий, вірний - дам,
Тобі ще багатства свого,
Ввійди ж в радість пана твого.
 
Далі прийшов до розплати,
Той, що взяв був два таланти.
Тай каже: - Пане, два ти дав,
Ось ще до я два до них придбав.
 
Сказав до нього пан засібний :
- Гаразд, слуго добрий, вірний,
Був ти у малому вмілим,-
Поставлю тебе над великим.
 
Приступив і той, що взяв
Один талант і так сказав:
Знаю, пане за свій вік,
Що ти жорстокий чоловік.
 
Я про твоє добро й не мріяв,
Ти пожинаєш, де не сіяв,
Доволі маєш і збираєш
Там, де сам не розсипаєш.
 
Тому зі страху я пішов,
Таємне місце віднайшов,
Та й закопав твій талант в землю
Й охороняв його ретельно.
 
- Ось він – маєш ти своє.
Озвався його пан та й каже:
- Лукавий і лінивий все
Ти знав про мене, що так кажеш.
 
Ти знав, яку я сталість маю
І знав те, що я пожинаю
Й визбирую, як ти сказав
Там, де я не розсипав.
 
Тож тобі було б подбати
І гроші торгівцям віддати,
Я ж повернувшись, ти б це знав,
Своє з відсотками забрав.
 
Візьміть, отже, талант від нього,
Бо він мені не дав нічого,
Та й дайте тому в кого десять,
Хай гроші ці добро довершать
 
Бо кожному, хто має віру,
Додасться ще всього надміру,
А в того, що толку не знає,
Заберуть ще й те, що має.
 
А нікчемного слугу
Киньте в кромішню темряву,
Він Боже сприйнять не зумів,
Там буде плач й скрегіт зубів.
 
 
 
 
Рейтинг: +1 900 просмотров
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!