Був один чоловік багатий,
Що одягавсь у кармазин,
Дорогі червоні шати
І у вісон білий, тонкий.
Справи в нього йшли успішно,
Тож гуляв щодня розкішно,
В той час у нього при воротах
Лежав убогий у обмотках.
Увесь струпами покритий,
Він був жадний хліба крихти,
Їв, припадаючи до долу
Те, що падало зі столу
Багатого. Та навіть пси
Приходили й лизали рани.
Та сталося таке, коли
Помер убогий, нами знаний,
На імя , Лазар і взяли
Убогого ангели
На лоно Авраама-
Найкраще місце саме.
Помер також і багатий
І похований, як знатний.
В ад таких веде дорога,
Терплячи муки, що й не змога,
Зняв багач очі – в небі манна,
Здалека бачить Авраама
Та Лазаря на його лоні,
Він закричав, сплеснув в долоні:
- Отче, Аврааме, раю,
Змилуйся, тебе благаю
Наді мною і пошли
Хай Лазар принесе води.
Хоч кінець пальця в воду вмочить
І язик мій прохолодить,
Бо мучуся в полум’ї цім
І мучить спрага над усім.
Авраам, батько промовив:
-Згадай, мій сину, скільки вволив,
Що ти одержав свої блага
За життя свого у розвагах.
Як і Лазар свої лиха,
Отже, тепер йому втіха.
А ти мучишся, крім всього
Глибоке провалля для того,
Що геть би й хотіли перейти
Звідси до вас – не переходять.
Та й звідти перейти сюди
До нас, також не проходять.
Отче мій, сказав багатий,
Благаю тебе, пошли в знатний,
В дім батька мого Лазаря,
Хай скаже, де тепер є я.
Маю п’ять братів, тож знай,
Про пекло це попереджай,
Щоб не було пізно їм, доки
Не прийшли в це місце муки.
Авраам: - Вже скільки років
Мають Мойсея і пророків,
Нехай же їх слухають
І все їхнє виконують.
Той відповів і заперечив:
- Ні, Отче Аврааме, - твердив,
- Коли до них прийде хтось з мертвих,
- Покаються і зникне зверхність.
А той відізвавсь до нього,
До грішного сина свого:
-Як не слухають Мойсея
І пророків, які й «Є-Я»,
Т о навіть, коли хто воскресне
І стане живим тіло мертве,
І прийде до них в подвіря,
І то вони не повірять.
Помочь сайту
Поздравления
