Осіння печаль

Замкнули ключами літо журавлі, -

Пливуть тихо хмари,  великі й малі, -

Закоханий  вітер в осінь молоду

ЇЙ яблука  трусить у моїм  саду.

Невинно осіла на серці  печаль, -

Розбилася чаша довіри, на жаль, -

Відлунням мелодій її не стулить, -

Осіння соната  дощем   шелестить.

День біль виливає:  ні я,    ані  ти

Невзмозі вже долю  свою обійти...

Світ сонця, осінній, летить по землі...

Чужими по морю пливуть  кораблі...