ГлавнаяПоэзияЛирикаФилософская → В будинку закінчились вікна

В будинку закінчились вікна

25 декабря 2011 - tania korolchuk

В  будинку  закінчились  вікна,
Хоча  у  мене  ще  залишились  слова,
Я  світло  віддаю:«Бери!На!»
Сама  ж  у  сутінках  ховаюсь,як  сова.


Вночі  не  сплю-Тебе  усе  чекаю,
Лечу  до  міста  зазирнути  у  шибки.
За  однією-наливають  чаю,
За  іншою-біда  спинається  дибки.


Крізь  п’яту  й  двадцять  сьому
Аромат  домашнього  затИшку
Так  ллється  щиро,наче  пісня  навесні.
Та  не  позаздрити  ось  цьому
чоловіку
Зі  зболеною  долею  у  ліжку-
Її  він  проклинає  навіть  уві  сні.

Я-вище:шибка  сто  десята
Завішена  прокуреним  наївно-жовтим  тлом.
Убік-маленькі  янголята
Казковий  світ    побудували  в  кухні  під  столом.

Ще  кількасот  незгаданих  віконниць,
 Ще  сім  мільйонів  крихт  невдалого  життя.
Гарем  знеславлених  неволею  наложниць-
Це  всі  думки  мої  й  до  Тебе  почуття.


Надія  гасне  тихо-
У  вікні  останнім  не  бачу  рис  Твоїх,
Вони  згубились  ,мабуть,серед  днів.
О,лихо,лихо,лихо
Повільно  тануть  рештки  крил  моїх
У  мерві  сліз,людей,нікчемно-кислих  слів

© Copyright: tania korolchuk, 2011

Регистрационный номер №0008727

от 25 декабря 2011

[Скрыть] Регистрационный номер 0008727 выдан для произведения:

В  будинку  закінчились  вікна,
Хоча  у  мене  ще  залишились  слова,
Я  світло  віддаю:«Бери!На!»
Сама  ж  у  сутінках  ховаюсь,як  сова.


Вночі  не  сплю-Тебе  усе  чекаю,
Лечу  до  міста  зазирнути  у  шибки.
За  однією-наливають  чаю,
За  іншою-біда  спинається  дибки.


Крізь  п’яту  й  двадцять  сьому
Аромат  домашнього  затИшку
Так  ллється  щиро,наче  пісня  навесні.
Та  не  позаздрити  ось  цьому
чоловіку
Зі  зболеною  долею  у  ліжку-
Її  він  проклинає  навіть  уві  сні.

Я-вище:шибка  сто  десята
Завішена  прокуреним  наївно-жовтим  тлом.
Убік-маленькі  янголята
Казковий  світ    побудували  в  кухні  під  столом.

Ще  кількасот  незгаданих  віконниць,
 Ще  сім  мільйонів  крихт  невдалого  життя.
Гарем  знеславлених  неволею  наложниць-
Це  всі  думки  мої  й  до  Тебе  почуття.


Надія  гасне  тихо-
У  вікні  останнім  не  бачу  рис  Твоїх,
Вони  згубились  ,мабуть,серед  днів.
О,лихо,лихо,лихо
Повільно  тануть  рештки  крил  моїх
У  мерві  сліз,людей,нікчемно-кислих  слів

Рейтинг: 0 167 просмотров
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!

Популярные стихи за месяц
117
113
102
98
96
95
91
90
82
80
79
72
71
69
66
66
64
63
62
61
58
58
56
56
54
54
51
51
50
48