Якось я йшла лісовою стежкою.Шуміли сосни,а під ногами шелестіло опале листя.Все було як у казці.
Раптом у тиші почувся стукіт,який долинав здалеку.Я зацікавлено побігла у хащі.Це був дятел.Такий маленький,з великими блискітками-очицями.Він подивився на мене і продовжив працювати,як нічого не було.Пізніше він спурхнув з дерева і кудись полетів.Я побігла за ним.Потім побачила,як дятел непорушно сидів на гілці.Я теж присіла,подивилася на пташкуі озирнулася.Навкруги така німожна тиша і надзвичайна краса!Дзюрчить струмок,літають метелики,співають птахи,цвітуть квіти... Я здивувалася:" Як я не побачила цю невеличку полянку з безліччю цікавого?"Насолодившися , я пішла додому.
Увечері,коли я лягала спати,згадала ліс. А тоді зрозуміла: дятел показав і розповів своєю мовою про красу і безборонність його лісової держави.
Помочь сайту
Поздравления
