Песня о буревестнике

article21488.jpg

Пісня про буревісника

Максим Горький
Переклад Олександра Кучеровського
Над безмежним сивим морем вітер хмар збирає брили.
Поміж хмарами і морем гордо лине буревісник, наче чорна блискавиця.
То пірнаючи у хмари, то торкаючись до хвилі
Він кричить, — і хмари чують щиру радість в крику птиці.
В цьому крику — жага бурі! Неминучість перемоги,
Силу гніву, жаркий пломінь незгасимий хмари чують в крику цьому безперервно.
Метушливі чайки стогнуть перед бурею над морем
І на дні його готові поховати жах нестерпний.
І гагари також стогнуть, — їм, гагарам, ненависна
Насолода битв життєвих: грім ударів їх лякає. Дурник-пінгвін з жаху горне
Жирні тілеса до скелі. Тільки гордий буревісник
Лине вільно і сміливо над бездонним сивим морем.
Хмари важко і похмуро опускаються над морем,
І ревуть, і рвуться хвилі до висот назустріч грому. Гуркотить. І у жагучім
Гніві, борючись із вітром, стогнуть хвилі. Вітер споро
Хвилі міцно охопивши, обіймає, та на кручу
Їх шпурляє, розмахнувшись, в дикій люті непомірній,
Розбиваючи на бризки, перетворюючи в порох смарагдові гори-брили.
Буревісник з криком лине, чорній блискавці подібний,
То пронизуючи хмари, то опінюючи крила.
Ось ширяє він як демон, — гордий чорний демон бурі,
— І сміється, і ридає… Він із хмар хмурних сміється, він від радості ридає.
В гніві грому, — чуйний демон, він давно утому чує,
Певен він, що не сховає хмара сонця. Не сховає!
Вітер виє. Грім гуркоче. Синім полум`ям палають
Зграї хмар над сивим морем. Море ловить блискавиці і ковтає їх похмуро.
Точно вогняні гадюки, в`ються в морі і зникають
Відображення сполохів. Буря! Скоро гряне буря!
Це сміливий буревісник гордо, вільно і нестримно,
Серед блискавок майнувши, мчить над гребенями піни, над ревучим океаном.
Крик лунає як збагнення, як пророцтво, як прозріння:
«Хай нарешті буря гряне!»
«Хай нарешті буря гряне!» 

© Copyright: Александр Кучеровский, 2012

Регистрационный номер №0021488

от 1 февраля 2012

[Скрыть] Регистрационный номер 0021488 выдан для произведения:

Пісня про буревісника

Максим Горький
Переклад Олександра Кучеровського
Над безмежним сивим морем вітер хмар збирає брили.
Поміж хмарами і морем гордо лине буревісник, наче чорна блискавиця.
То пірнаючи у хмари, то торкаючись до хвилі
Він кричить, — і хмари чують щиру радість в крику птиці.
В цьому крику — жага бурі! Неминучість перемоги,
Силу гніву, жаркий пломінь незгасимий хмари чують в крику цьому безперервно.
Метушливі чайки стогнуть перед бурею над морем
І на дні його готові поховати жах нестерпний.
І гагари також стогнуть, — їм, гагарам, ненависна
Насолода битв життєвих: грім ударів їх лякає. Дурник-пінгвін з жаху горне
Жирні тілеса до скелі. Тільки гордий буревісник
Лине вільно і сміливо над бездонним сивим морем.
Хмари важко і похмуро опускаються над морем,
І ревуть, і рвуться хвилі до висот назустріч грому. Гуркотить. І у жагучім
Гніві, борючись із вітром, стогнуть хвилі. Вітер споро
Хвилі міцно охопивши, обіймає, та на кручу
Їх шпурляє, розмахнувшись, в дикій люті непомірній,
Розбиваючи на бризки, перетворюючи в порох смарагдові гори-брили.
Буревісник з криком лине, чорній блискавці подібний,
То пронизуючи хмари, то опінюючи крила.
Ось ширяє він як демон, — гордий чорний демон бурі,
— І сміється, і ридає… Він із хмар хмурних сміється, він від радості ридає.
В гніві грому, — чуйний демон, він давно утому чує,
Певен він, що не сховає хмара сонця. Не сховає!
Вітер виє. Грім гуркоче. Синім полум`ям палають
Зграї хмар над сивим морем. Море ловить блискавиці і ковтає їх похмуро.
Точно вогняні гадюки, в`ються в морі і зникають
Відображення сполохів. Буря! Скоро гряне буря!
Це сміливий буревісник гордо, вільно і нестримно,
Серед блискавок майнувши, мчить над гребенями піни, над ревучим океаном.
Крик лунає як збагнення, як пророцтво, як прозріння:
«Хай нарешті буря гряне!»
«Хай нарешті буря гряне!» 

Рейтинг: 0 666 просмотров
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!

Новости партнеров
Загрузка...

 

Популярные стихи за месяц
100
90
79
78
72
69
68
63
61
59
55
54
54
54
53
51
50
48
47
47
46
45
44
43
43
41
36
36
32
27