Песня о буревестнике

article21488.jpg

Пісня про буревісника

Максим Горький
Переклад Олександра Кучеровського
Над безмежним сивим морем вітер хмар збирає брили.
Поміж хмарами і морем гордо лине буревісник, наче чорна блискавиця.
То пірнаючи у хмари, то торкаючись до хвилі
Він кричить, — і хмари чують щиру радість в крику птиці.
В цьому крику — жага бурі! Неминучість перемоги,
Силу гніву, жаркий пломінь незгасимий хмари чують в крику цьому безперервно.
Метушливі чайки стогнуть перед бурею над морем
І на дні його готові поховати жах нестерпний.
І гагари також стогнуть, — їм, гагарам, ненависна
Насолода битв життєвих: грім ударів їх лякає. Дурник-пінгвін з жаху горне
Жирні тілеса до скелі. Тільки гордий буревісник
Лине вільно і сміливо над бездонним сивим морем.
Хмари важко і похмуро опускаються над морем,
І ревуть, і рвуться хвилі до висот назустріч грому. Гуркотить. І у жагучім
Гніві, борючись із вітром, стогнуть хвилі. Вітер споро
Хвилі міцно охопивши, обіймає, та на кручу
Їх шпурляє, розмахнувшись, в дикій люті непомірній,
Розбиваючи на бризки, перетворюючи в порох смарагдові гори-брили.
Буревісник з криком лине, чорній блискавці подібний,
То пронизуючи хмари, то опінюючи крила.
Ось ширяє він як демон, — гордий чорний демон бурі,
— І сміється, і ридає… Він із хмар хмурних сміється, він від радості ридає.
В гніві грому, — чуйний демон, він давно утому чує,
Певен він, що не сховає хмара сонця. Не сховає!
Вітер виє. Грім гуркоче. Синім полум`ям палають
Зграї хмар над сивим морем. Море ловить блискавиці і ковтає їх похмуро.
Точно вогняні гадюки, в`ються в морі і зникають
Відображення сполохів. Буря! Скоро гряне буря!
Це сміливий буревісник гордо, вільно і нестримно,
Серед блискавок майнувши, мчить над гребенями піни, над ревучим океаном.
Крик лунає як збагнення, як пророцтво, як прозріння:
«Хай нарешті буря гряне!»
«Хай нарешті буря гряне!» 

© Copyright: Александр Кучеровский, 2012

Регистрационный номер №0021488

от 1 февраля 2012

[Скрыть] Регистрационный номер 0021488 выдан для произведения:

Пісня про буревісника

Максим Горький
Переклад Олександра Кучеровського
Над безмежним сивим морем вітер хмар збирає брили.
Поміж хмарами і морем гордо лине буревісник, наче чорна блискавиця.
То пірнаючи у хмари, то торкаючись до хвилі
Він кричить, — і хмари чують щиру радість в крику птиці.
В цьому крику — жага бурі! Неминучість перемоги,
Силу гніву, жаркий пломінь незгасимий хмари чують в крику цьому безперервно.
Метушливі чайки стогнуть перед бурею над морем
І на дні його готові поховати жах нестерпний.
І гагари також стогнуть, — їм, гагарам, ненависна
Насолода битв життєвих: грім ударів їх лякає. Дурник-пінгвін з жаху горне
Жирні тілеса до скелі. Тільки гордий буревісник
Лине вільно і сміливо над бездонним сивим морем.
Хмари важко і похмуро опускаються над морем,
І ревуть, і рвуться хвилі до висот назустріч грому. Гуркотить. І у жагучім
Гніві, борючись із вітром, стогнуть хвилі. Вітер споро
Хвилі міцно охопивши, обіймає, та на кручу
Їх шпурляє, розмахнувшись, в дикій люті непомірній,
Розбиваючи на бризки, перетворюючи в порох смарагдові гори-брили.
Буревісник з криком лине, чорній блискавці подібний,
То пронизуючи хмари, то опінюючи крила.
Ось ширяє він як демон, — гордий чорний демон бурі,
— І сміється, і ридає… Він із хмар хмурних сміється, він від радості ридає.
В гніві грому, — чуйний демон, він давно утому чує,
Певен він, що не сховає хмара сонця. Не сховає!
Вітер виє. Грім гуркоче. Синім полум`ям палають
Зграї хмар над сивим морем. Море ловить блискавиці і ковтає їх похмуро.
Точно вогняні гадюки, в`ються в морі і зникають
Відображення сполохів. Буря! Скоро гряне буря!
Це сміливий буревісник гордо, вільно і нестримно,
Серед блискавок майнувши, мчить над гребенями піни, над ревучим океаном.
Крик лунає як збагнення, як пророцтво, як прозріння:
«Хай нарешті буря гряне!»
«Хай нарешті буря гряне!» 

Рейтинг: 0 532 просмотра
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!