Зрата Юди

А ця глава дуже страшна,

Ввійшовши в Юду, сатана,

На прізвисько Іскаріот,

Як хтів ним нуртував і, от

Надумав він Христа продати

З тим, щоб за нього гроші взяти.

А був він не із  багатьох,

А із близьких, - дванадцятьох,

Що в Христі істину шукали,

І дуже його шанували,

Немовби щастя добрі зерня.

Оберігали його вчення.

І ось цей Іскаріот,

Виявився повний скот.

Він без всякого вагання

Пішов на гидке умовляння

Із первосвящениками,

Та ще й з начальниками,

Як би видати того,

Хто навчав добра його.

Зраділи ті й згодилися,

Навіть і не радилися,

Які гроші дати йому,

За для них, добру новину.

Платнею ж за зраду  була

Так, як за вбитого раба.

Платили тридцять срібняків

За сто двадцять робочих днів.

І він, зрадник, на те пристав

Й нагоди всякої шукав,

Щоб видати за нагороду,

Христа, Спасителя народу.