ЗАПІЗНО...

16 мая 2013 - Ганка Гличка
article136883.jpg

 

 

Тепер,  по-іншому,    сприймаю  роси тремтіння  на  вітрах
І  погляд  твій ловлю,  кохаю,  що  прориває  ніч  у   снах. -

 Колись  згасила  його сміхом,  не знаючи чому,   за   мить...

 А нині  так  душа щемить,та хай,  -   щоб  знала, як  болить!

 

 Біжить між  часом,  незабута,   тієї  хвилі   течія, -
Несе  у   мій   бік  каяття  вже...  незмірна  туга  й   ніч   моя
Не   в   змозі   осягнути   зливи  крилатих щирістю  признань
І    не   збагне  усі   ті хмари,  що  день насунув без   вагань...

 

Тепер  запізно шкодувати,  -  однак,  збігаються   думки
Жаринку  тих   згорань шукати...   збирають  долі   пелюстки, -
Химерним  шепотом  зітхають:  якби   цей   розум  був   тоді,    -
Душа  не   знала   б   цього  жалю... не ворожила б на воді...

© Copyright: Ганка Гличка, 2013

Регистрационный номер №0136883

от 16 мая 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0136883 выдан для произведения:

 

 

Тепер,  по-іншому,    сприймаю  роси тремтіння  на  вітрах

І  погляд  твій ловлю,  кохаю,  що  прориває  ніч  у   снах. -

 Колись  згасила  його сміхом,  не знаючи чому,   за   мить...

А нині  так  душа щемить,та хай,  -   щоб  знала, як  болить!

 

Біжить між  часом,  незабута,   тієї  хвилі   течія, -

Несе  у   мій   бік  каяття  вже...  незмірна  туга  й   ніч   моя

Не   в   змозі   осягнути   зливи  крилатих щирістю  признань

І    не   збагне  усі   ті хмари,  що  день насунув без   вагань...



Тепер  запізно шкодувати,  -  однак,  збігаються   думки

Жаринку  тих   згорань шукати...   збирають  долі   пелюстки, -

 Химерним  шепотом  зітхають:  якби   цей   розум  був   тоді,    -

Душа  не   знала   б   цього  жалю... не ворожила б на воді...

Рейтинг: 0 194 просмотра
Комментарии (2)
Клепсидра # 16 мая 2013 в 13:39 +1
Не варто шкодувати...тоді, мабуть, такий вчинок здавався найкращим...час пригнічує біль...а потім знов засяє сонечко... soln
Ганка Гличка # 16 мая 2013 в 14:06 0
Приємно. rose Дякую.

...так, - усе проходить та, - інколи, часом, шкодуємо, що не вміли зрозуміти...не вміли цінити...