Воскресіння Лазаря

25 апреля 2013 - leonid abram
я Лазаря
 
Був один недужий Лазар,
З села Витанії,
Брат любимих двох сестер,
Марти і Марії.
 
Ось його сестри послали
До нього і так сповіщали:
Господи, у добрий час
Просимо прийди до нас.
 
Бо той, що любиш ти, слабує,
Не живе, світом нудьгує.
Почувши це, Ісус промовив:
- Бог наш нам знак приготовив.
 
Недуга ця, ні, не на смерть,
А на славу Божу,
Щоб Лазар хворий вмер й воскрес,
Щоб Син прославився у ньому.
 
Ходімо всі тепер до нього,
До приятеля не живого,
Щоб ви всі бачити могли
Й нове зерно віри знайшли.
 
Тома, на прізвисько Близнюк,
Невірства образ, тут як тут:
- Ходімо й ми ближче до смерті,
Щоб разом з ним і нам умерти.
 
Прибувши, застає Ісус
Його чотириденним.
З Єрусалиму друзі тут,-
Всі плачуть за померлим.
 
Марта почувши, що Ісус
Прийшов і з ним ще кілька душ,
Притьмом до нього метнулась,
Заговоривши, так звернулась:
 
 - Господи, якби ти був,
Мій брат не помер би.
Та, знаю, що б ти забагнув,
Бог дасть тобі до потреби.
 
Ісус у відповідь: - Твій брат
Воскресне! Знаю, каже йому Марта,
Те воскресіння ще чекать,
Бо ж воно не прийде завтра.
 
Ісус до неї: - Ось є я –
Воскресіння і життя!
Той, хто в мане вірує,
Навіть вмерши, житиме.
 
Чи ж віриш ти тому?
- Так, Господи, - каже йому.
Вірую, ти Божий Син.
Який гряде в світі один!
 
Те сказавши, пішла Марта,
І покликала сестру.
Тай пошепки до неї каже:
- Маріє, кинь свою журбу.
 
До нас добро йде ближче й ближче,
Учитель прийшов, тебе кличе.
Та ж схопилась, втерла сльози,
Прибігла та й впала у ноги.
 
- Боже, щоб ти поспішив,
То мій брат не вмер би, - жив.
Всі плакали. Сказав Ісус:
- Нехай мене туди ведуть,
 
Де поклали ви його,
Лазаря любимого.
Тай з людьми прийшов до гробу,
Що камінь був на ньому.
 
Ісус звелів: - Відкотіть камінь!
Марта каже: - Вже відгонить.
Четвертий бо вже день настав.
Ісус: - Хіба я не казав,
 
Що коли віруєш, побачиш
Славу Божу, все завдячиш.
Народ Ісусів наказ вволив,
А Він звів очі в гору й мовив:
 
- Отче, тебе закликаю,
До справи, що вчинити маю!
І на весь голос, як з труби:
«Лазарю, вийди сюди!!!»
 
І мертвий вийшов з свого гробу,
Мав бо страшну дуже подобу.
Замотаний весь в полотні,
Ще й хусткою на голові.
 
Тоді Ісус сказав: «Мовчіть,
Розв яжіть його й пустіть,
Нехай ходить. Люди ж тії,
Що були в Марти і Марії,
 
Увірували в нього,
Спасителя свого.
Однак деякі пішли
Старшим все оповіли.
 
І зібралися тоді,
Простих людей учителі,
Первосвященики пихаті
Та фарисеї, злом багаті.
 
І радилися вони там:
«Що з дивом цим робити нам?
Той чоловік все нове вводить,
Силу чудес між людей робить.
 
Якщо так лишимо його,
Між нами незвичайного.
То всі увірують у нього
І зроблять з нього царя свого.
 
Ісус же з обережності
І від своєї вченності,
Своє на свій розум поклав
І серед них не проживав.
 
А звідти подався в безпеку,
В околицю неподалеку
Пустині, в місто Єфраїм
І готував там тайну їм.
 
 
А звідти подався в безпеку,
В околицю неподалеку
Пустині, в місто Єфраїм
І готував там тайну їм.

© Copyright: leonid abram, 2013

Регистрационный номер №0133246

от 25 апреля 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0133246 выдан для произведения:
я Лазаря
 
Був один недужий Лазар,
З села Витанії,
Брат любимих двох сестер,
Марти і Марії.
 
Ось його сестри послали
До нього і так сповіщали:
Господи, у добрий час
Просимо прийди до нас.
 
Бо той, що любиш ти, слабує,
Не живе, світом нудьгує.
Почувши це, Ісус промовив:
- Бог наш нам знак приготовив.
 
Недуга ця, ні, не на смерть,
А на славу Божу,
Щоб Лазар хворий вмер й воскрес,
Щоб Син прославився у ньому.
 
Ходімо всі тепер до нього,
До приятеля не живого,
Щоб ви всі бачити могли
Й нове зерно віри знайшли.
 
Тома, на прізвисько Близнюк,
Невірства образ, тут як тут:
- Ходімо й ми ближче до смерті,
Щоб разом з ним і нам умерти.
 
Прибувши, застає Ісус
Його чотириденним.
З Єрусалиму друзі тут,-
Всі плачуть за померлим.
 
Марта почувши, що Ісус
Прийшов і з ним ще кілька душ,
Притьмом до нього метнулась,
Заговоривши, так звернулась:
 
 - Господи, якби ти був,
Мій брат не помер би.
Та, знаю, що б ти забагнув,
Бог дасть тобі до потреби.
 
Ісус у відповідь: - Твій брат
Воскресне! Знаю, каже йому Марта,
Те воскресіння ще чекать,
Бо ж воно не прийде завтра.
 
Ісус до неї: - Ось є я –
Воскресіння і життя!
Той, хто в мане вірує,
Навіть вмерши, житиме.
 
Чи ж віриш ти тому?
- Так, Господи, - каже йому.
Вірую, ти Божий Син.
Який гряде в світі один!
 
Те сказавши, пішла Марта,
І покликала сестру.
Тай пошепки до неї каже:
- Маріє, кинь свою журбу.
 
До нас добро йде ближче й ближче,
Учитель прийшов, тебе кличе.
Та ж схопилась, втерла сльози,
Прибігла та й впала у ноги.
 
- Боже, щоб ти поспішив,
То мій брат не вмер би, - жив.
Всі плакали. Сказав Ісус:
- Нехай мене туди ведуть,
 
Де поклали ви його,
Лазаря любимого.
Тай з людьми прийшов до гробу,
Що камінь був на ньому.
 
Ісус звелів: - Відкотіть камінь!
Марта каже: - Вже відгонить.
Четвертий бо вже день настав.
Ісус: - Хіба я не казав,
 
Що коли віруєш, побачиш
Славу Божу, все завдячиш.
Народ Ісусів наказ вволив,
А Він звів очі в гору й мовив:
 
- Отче, тебе закликаю,
До справи, що вчинити маю!
І на весь голос, як з труби:
«Лазарю, вийди сюди!!!»
 
І мертвий вийшов з свого гробу,
Мав бо страшну дуже подобу.
Замотаний весь в полотні,
Ще й хусткою на голові.
 
Тоді Ісус сказав: «Мовчіть,
Розв яжіть його й пустіть,
Нехай ходить. Люди ж тії,
Що були в Марти і Марії,
 
Увірували в нього,
Спасителя свого.
Однак деякі пішли
Старшим все оповіли.
 
І зібралися тоді,
Простих людей учителі,
Первосвященики пихаті
Та фарисеї, злом багаті.
 
І радилися вони там:
«Що з дивом цим робити нам?
Той чоловік все нове вводить,
Силу чудес між людей робить.
 
Якщо так лишимо його,
я Лазаря
 
Був один недужий Лазар,
З села Витанії,
Брат любимих двох сестер,
Марти і Марії.
 
Ось його сестри послали
До нього і так сповіщали:
Господи, у добрий час
Просимо прийди до нас.
 
Бо той, що любиш ти, слабує,
Не живе, світом нудьгує.
Почувши це, Ісус промовив:
- Бог наш нам знак приготовив.
 
Недуга ця, ні, не на смерть,
А на славу Божу,
Щоб Лазар хворий вмер й воскрес,
Щоб Син прославився у ньому.
 
Ходімо всі тепер до нього,
До приятеля не живого,
Щоб ви всі бачити могли
Й нове зерно віри знайшли.
 
Тома, на прізвисько Близнюк,
Невірства образ, тут як тут:
- Ходімо й ми ближче до смерті,
Щоб разом з ним і нам умерти.
 
Прибувши, застає Ісус
Його чотириденним.
З Єрусалиму друзі тут,-
Всі плачуть за померлим.
 
Марта почувши, що Ісус
Прийшов і з ним ще кілька душ,
Притьмом до нього метнулась,
Заговоривши, так звернулась:
 
 - Господи, якби ти був,
Мій брат не помер би.
Та, знаю, що б ти забагнув,
Бог дасть тобі до потреби.
 
Ісус у відповідь: - Твій брат
Воскресне! Знаю, каже йому Марта,
Те воскресіння ще чекать,
Бо ж воно не прийде завтра.
 
Ісус до неї: - Ось є я –
Воскресіння і життя!
Той, хто в мане вірує,
Навіть вмерши, житиме.
 
Чи ж віриш ти тому?
- Так, Господи, - каже йому.
Вірую, ти Божий Син.
Який гряде в світі один!
 
Те сказавши, пішла Марта,
І покликала сестру.
Тай пошепки до неї каже:
- Маріє, кинь свою журбу.
 
До нас добро йде ближче й ближче,
Учитель прийшов, тебе кличе.
Та ж схопилась, втерла сльози,
Прибігла та й впала у ноги.
 
- Боже, щоб ти поспішив,
То мій брат не вмер би, - жив.
Всі плакали. Сказав Ісус:
- Нехай мене туди ведуть,
 
Де поклали ви його,
Лазаря любимого.
Тай з людьми прийшов до гробу,
Що камінь був на ньому.
 
Ісус звелів: - Відкотіть камінь!
Марта каже: - Вже відгонить.
Четвертий бо вже день настав.
Ісус: - Хіба я не казав,
 
Що коли віруєш, побачиш
Славу Божу, все завдячиш.
Народ Ісусів наказ вволив,
А Він звів очі в гору й мовив:
 
- Отче, тебе закликаю,
До справи, що вчинити маю!
І на весь голос, як з труби:
«Лазарю, вийди сюди!!!»
 
І мертвий вийшов з свого гробу,
Мав бо страшну дуже подобу.
Замотаний весь в полотні,
Ще й хусткою на голові.
 
Тоді Ісус сказав: «Мовчіть,
Розв яжіть його й пустіть,
Нехай ходить. Люди ж тії,
Що були в Марти і Марії,
 
Увірували в нього,
Спасителя свого.
Однак деякі пішли
Старшим все оповіли.
 
І зібралися тоді,
Простих людей учителі,
Первосвященики пихаті
Та фарисеї, злом багаті.
 
І радилися вони там:
«Що з дивом цим робити нам?
Той чоловік все нове вводить,
Силу чудес між людей робить.
 
Якщо так лишимо його,
Між нами незвичайного.
То всі увірують у нього
І зроблять з нього царя свого.
 
Ісус же з обережності
І від своєї вченності,
Своє на свій розум поклав
І серед них не проживав.
 
А звідти подався в безпеку,
В околицю неподалеку
Пустині, в місто Єфраїм
І готував там тайну їм.
 
 
А звідти подався в безпеку,
В околицю неподалеку
Пустині, в місто Єфраїм
І готував там тайну їм.
Рейтинг: +2 705 просмотров
Комментарии (4)
Татьяна Лаптева # 27 апреля 2013 в 16:59 +1
Жалко, не знаю украинский, но все таки много понятно.
Очень интересно!
buket2
leonid abram # 27 апреля 2013 в 21:16 +1
Спасибо сердечное Вам, Таня, на добром слове!
Татьяна Чанчибаева # 28 апреля 2013 в 19:59 0
Я не особенно хорошо знаю украинский, но многие слова созвучны с русскими, и можно понять, о чём написано. Мама когда-то выписывала журнал "Селянка" на украинском языке, я читала рассказы в нём. Конечно, дословно не понимала, но мне было интересно! Как и сейчас, читая Ваше стихотворение, Леонид. 38

С теплом, Татьяна.
leonid abram # 28 апреля 2013 в 20:53 0
Спасибо Вам, уважаемая Татьяна, за искренний интерес к моим публикациям, взятых с Библии.
С благодарностью и теплом сердечным к Вам Леонид.