Воскресіння Лазаря

25 апреля 2013 - leonid abram
я Лазаря
 
Був один недужий Лазар,
З села Витанії,
Брат любимих двох сестер,
Марти і Марії.
 
Ось його сестри послали
До нього і так сповіщали:
Господи, у добрий час
Просимо прийди до нас.
 
Бо той, що любиш ти, слабує,
Не живе, світом нудьгує.
Почувши це, Ісус промовив:
- Бог наш нам знак приготовив.
 
Недуга ця, ні, не на смерть,
А на славу Божу,
Щоб Лазар хворий вмер й воскрес,
Щоб Син прославився у ньому.
 
Ходімо всі тепер до нього,
До приятеля не живого,
Щоб ви всі бачити могли
Й нове зерно віри знайшли.
 
Тома, на прізвисько Близнюк,
Невірства образ, тут як тут:
- Ходімо й ми ближче до смерті,
Щоб разом з ним і нам умерти.
 
Прибувши, застає Ісус
Його чотириденним.
З Єрусалиму друзі тут,-
Всі плачуть за померлим.
 
Марта почувши, що Ісус
Прийшов і з ним ще кілька душ,
Притьмом до нього метнулась,
Заговоривши, так звернулась:
 
 - Господи, якби ти був,
Мій брат не помер би.
Та, знаю, що б ти забагнув,
Бог дасть тобі до потреби.
 
Ісус у відповідь: - Твій брат
Воскресне! Знаю, каже йому Марта,
Те воскресіння ще чекать,
Бо ж воно не прийде завтра.
 
Ісус до неї: - Ось є я –
Воскресіння і життя!
Той, хто в мане вірує,
Навіть вмерши, житиме.
 
Чи ж віриш ти тому?
- Так, Господи, - каже йому.
Вірую, ти Божий Син.
Який гряде в світі один!
 
Те сказавши, пішла Марта,
І покликала сестру.
Тай пошепки до неї каже:
- Маріє, кинь свою журбу.
 
До нас добро йде ближче й ближче,
Учитель прийшов, тебе кличе.
Та ж схопилась, втерла сльози,
Прибігла та й впала у ноги.
 
- Боже, щоб ти поспішив,
То мій брат не вмер би, - жив.
Всі плакали. Сказав Ісус:
- Нехай мене туди ведуть,
 
Де поклали ви його,
Лазаря любимого.
Тай з людьми прийшов до гробу,
Що камінь був на ньому.
 
Ісус звелів: - Відкотіть камінь!
Марта каже: - Вже відгонить.
Четвертий бо вже день настав.
Ісус: - Хіба я не казав,
 
Що коли віруєш, побачиш
Славу Божу, все завдячиш.
Народ Ісусів наказ вволив,
А Він звів очі в гору й мовив:
 
- Отче, тебе закликаю,
До справи, що вчинити маю!
І на весь голос, як з труби:
«Лазарю, вийди сюди!!!»
 
І мертвий вийшов з свого гробу,
Мав бо страшну дуже подобу.
Замотаний весь в полотні,
Ще й хусткою на голові.
 
Тоді Ісус сказав: «Мовчіть,
Розв яжіть його й пустіть,
Нехай ходить. Люди ж тії,
Що були в Марти і Марії,
 
Увірували в нього,
Спасителя свого.
Однак деякі пішли
Старшим все оповіли.
 
І зібралися тоді,
Простих людей учителі,
Первосвященики пихаті
Та фарисеї, злом багаті.
 
І радилися вони там:
«Що з дивом цим робити нам?
Той чоловік все нове вводить,
Силу чудес між людей робить.
 
Якщо так лишимо його,
Між нами незвичайного.
То всі увірують у нього
І зроблять з нього царя свого.
 
Ісус же з обережності
І від своєї вченності,
Своє на свій розум поклав
І серед них не проживав.
 
А звідти подався в безпеку,
В околицю неподалеку
Пустині, в місто Єфраїм
І готував там тайну їм.
 
 
А звідти подався в безпеку,
В околицю неподалеку
Пустині, в місто Єфраїм
І готував там тайну їм.

© Copyright: leonid abram, 2013

Регистрационный номер №0133246

от 25 апреля 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0133246 выдан для произведения:
я Лазаря
 
Був один недужий Лазар,
З села Витанії,
Брат любимих двох сестер,
Марти і Марії.
 
Ось його сестри послали
До нього і так сповіщали:
Господи, у добрий час
Просимо прийди до нас.
 
Бо той, що любиш ти, слабує,
Не живе, світом нудьгує.
Почувши це, Ісус промовив:
- Бог наш нам знак приготовив.
 
Недуга ця, ні, не на смерть,
А на славу Божу,
Щоб Лазар хворий вмер й воскрес,
Щоб Син прославився у ньому.
 
Ходімо всі тепер до нього,
До приятеля не живого,
Щоб ви всі бачити могли
Й нове зерно віри знайшли.
 
Тома, на прізвисько Близнюк,
Невірства образ, тут як тут:
- Ходімо й ми ближче до смерті,
Щоб разом з ним і нам умерти.
 
Прибувши, застає Ісус
Його чотириденним.
З Єрусалиму друзі тут,-
Всі плачуть за померлим.
 
Марта почувши, що Ісус
Прийшов і з ним ще кілька душ,
Притьмом до нього метнулась,
Заговоривши, так звернулась:
 
 - Господи, якби ти був,
Мій брат не помер би.
Та, знаю, що б ти забагнув,
Бог дасть тобі до потреби.
 
Ісус у відповідь: - Твій брат
Воскресне! Знаю, каже йому Марта,
Те воскресіння ще чекать,
Бо ж воно не прийде завтра.
 
Ісус до неї: - Ось є я –
Воскресіння і життя!
Той, хто в мане вірує,
Навіть вмерши, житиме.
 
Чи ж віриш ти тому?
- Так, Господи, - каже йому.
Вірую, ти Божий Син.
Який гряде в світі один!
 
Те сказавши, пішла Марта,
І покликала сестру.
Тай пошепки до неї каже:
- Маріє, кинь свою журбу.
 
До нас добро йде ближче й ближче,
Учитель прийшов, тебе кличе.
Та ж схопилась, втерла сльози,
Прибігла та й впала у ноги.
 
- Боже, щоб ти поспішив,
То мій брат не вмер би, - жив.
Всі плакали. Сказав Ісус:
- Нехай мене туди ведуть,
 
Де поклали ви його,
Лазаря любимого.
Тай з людьми прийшов до гробу,
Що камінь був на ньому.
 
Ісус звелів: - Відкотіть камінь!
Марта каже: - Вже відгонить.
Четвертий бо вже день настав.
Ісус: - Хіба я не казав,
 
Що коли віруєш, побачиш
Славу Божу, все завдячиш.
Народ Ісусів наказ вволив,
А Він звів очі в гору й мовив:
 
- Отче, тебе закликаю,
До справи, що вчинити маю!
І на весь голос, як з труби:
«Лазарю, вийди сюди!!!»
 
І мертвий вийшов з свого гробу,
Мав бо страшну дуже подобу.
Замотаний весь в полотні,
Ще й хусткою на голові.
 
Тоді Ісус сказав: «Мовчіть,
Розв яжіть його й пустіть,
Нехай ходить. Люди ж тії,
Що були в Марти і Марії,
 
Увірували в нього,
Спасителя свого.
Однак деякі пішли
Старшим все оповіли.
 
І зібралися тоді,
Простих людей учителі,
Первосвященики пихаті
Та фарисеї, злом багаті.
 
І радилися вони там:
«Що з дивом цим робити нам?
Той чоловік все нове вводить,
Силу чудес між людей робить.
 
Якщо так лишимо його,
я Лазаря
 
Був один недужий Лазар,
З села Витанії,
Брат любимих двох сестер,
Марти і Марії.
 
Ось його сестри послали
До нього і так сповіщали:
Господи, у добрий час
Просимо прийди до нас.
 
Бо той, що любиш ти, слабує,
Не живе, світом нудьгує.
Почувши це, Ісус промовив:
- Бог наш нам знак приготовив.
 
Недуга ця, ні, не на смерть,
А на славу Божу,
Щоб Лазар хворий вмер й воскрес,
Щоб Син прославився у ньому.
 
Ходімо всі тепер до нього,
До приятеля не живого,
Щоб ви всі бачити могли
Й нове зерно віри знайшли.
 
Тома, на прізвисько Близнюк,
Невірства образ, тут як тут:
- Ходімо й ми ближче до смерті,
Щоб разом з ним і нам умерти.
 
Прибувши, застає Ісус
Його чотириденним.
З Єрусалиму друзі тут,-
Всі плачуть за померлим.
 
Марта почувши, що Ісус
Прийшов і з ним ще кілька душ,
Притьмом до нього метнулась,
Заговоривши, так звернулась:
 
 - Господи, якби ти був,
Мій брат не помер би.
Та, знаю, що б ти забагнув,
Бог дасть тобі до потреби.
 
Ісус у відповідь: - Твій брат
Воскресне! Знаю, каже йому Марта,
Те воскресіння ще чекать,
Бо ж воно не прийде завтра.
 
Ісус до неї: - Ось є я –
Воскресіння і життя!
Той, хто в мане вірує,
Навіть вмерши, житиме.
 
Чи ж віриш ти тому?
- Так, Господи, - каже йому.
Вірую, ти Божий Син.
Який гряде в світі один!
 
Те сказавши, пішла Марта,
І покликала сестру.
Тай пошепки до неї каже:
- Маріє, кинь свою журбу.
 
До нас добро йде ближче й ближче,
Учитель прийшов, тебе кличе.
Та ж схопилась, втерла сльози,
Прибігла та й впала у ноги.
 
- Боже, щоб ти поспішив,
То мій брат не вмер би, - жив.
Всі плакали. Сказав Ісус:
- Нехай мене туди ведуть,
 
Де поклали ви його,
Лазаря любимого.
Тай з людьми прийшов до гробу,
Що камінь був на ньому.
 
Ісус звелів: - Відкотіть камінь!
Марта каже: - Вже відгонить.
Четвертий бо вже день настав.
Ісус: - Хіба я не казав,
 
Що коли віруєш, побачиш
Славу Божу, все завдячиш.
Народ Ісусів наказ вволив,
А Він звів очі в гору й мовив:
 
- Отче, тебе закликаю,
До справи, що вчинити маю!
І на весь голос, як з труби:
«Лазарю, вийди сюди!!!»
 
І мертвий вийшов з свого гробу,
Мав бо страшну дуже подобу.
Замотаний весь в полотні,
Ще й хусткою на голові.
 
Тоді Ісус сказав: «Мовчіть,
Розв яжіть його й пустіть,
Нехай ходить. Люди ж тії,
Що були в Марти і Марії,
 
Увірували в нього,
Спасителя свого.
Однак деякі пішли
Старшим все оповіли.
 
І зібралися тоді,
Простих людей учителі,
Первосвященики пихаті
Та фарисеї, злом багаті.
 
І радилися вони там:
«Що з дивом цим робити нам?
Той чоловік все нове вводить,
Силу чудес між людей робить.
 
Якщо так лишимо його,
Між нами незвичайного.
То всі увірують у нього
І зроблять з нього царя свого.
 
Ісус же з обережності
І від своєї вченності,
Своє на свій розум поклав
І серед них не проживав.
 
А звідти подався в безпеку,
В околицю неподалеку
Пустині, в місто Єфраїм
І готував там тайну їм.
 
 
А звідти подався в безпеку,
В околицю неподалеку
Пустині, в місто Єфраїм
І готував там тайну їм.
Рейтинг: +2 854 просмотра
Комментарии (4)
Татьяна Лаптева # 27 апреля 2013 в 16:59 +1
Жалко, не знаю украинский, но все таки много понятно.
Очень интересно!
buket2
leonid abram # 27 апреля 2013 в 21:16 +1
Спасибо сердечное Вам, Таня, на добром слове!
Татьяна Чанчибаева # 28 апреля 2013 в 19:59 0
Я не особенно хорошо знаю украинский, но многие слова созвучны с русскими, и можно понять, о чём написано. Мама когда-то выписывала журнал "Селянка" на украинском языке, я читала рассказы в нём. Конечно, дословно не понимала, но мне было интересно! Как и сейчас, читая Ваше стихотворение, Леонид. 38

С теплом, Татьяна.
leonid abram # 28 апреля 2013 в 20:53 0
Спасибо Вам, уважаемая Татьяна, за искренний интерес к моим публикациям, взятых с Библии.
С благодарностью и теплом сердечным к Вам Леонид.

 

Популярные стихи за месяц
118
89
75
Лишь с тобою... 6 октября 2017 (Alexander Ivanov)
74
71
70
70
68
Гуляй, душа!.. 24 сентября 2017 (Alexander Ivanov)
67
66
63
59
58
57
57
56
54
54
53
Море 16 октября 2017 (Георгий)
53
52
Глубокая осень 9 октября 2017 (Георгий)
52
49
Ещё... 25 сентября 2017 (Елена Абесадзе)
49
49
48
Мечты поэта 24 сентября 2017 (Георгий)
47
А в гавани тихой... 18 октября 2017 (Alexander Ivanov)
43
42
30