Коли сонце сяде за обрій

ВОДА ТАЙГОВА

Рябуча гладь озер тайгових
Промінням сонця виграє,
У них дзеркально віддає
Обряд зірок, неначе нових.

Ондатра наша водяна
Своєю шубою багата,
Під очеретом її хата,
Блищить, як кірка льодяна.

Бобер-хитрун собі звів греблю,
Де Газимур в Аргунь впадає,
Озера рідко він долає,
Налим річний, дума, втереблю…

Зелений рак (клешня могутня)
Впіймав озерку молоденьку,
В засаді виждав потихеньку,
Стара натура, звісно, путня.

В підступних намірах лисиця
В кущах засіла, як годиться,
Качиний виводок, не диво,
Її приманює звабливо.

На водопій косулів стадо
Стрімкий привів сюди вожак,
Він знав вовків і злих собак,
Тайга врятує косуль радо.

Очкастій чаплі – урожай,
Болотним жабам нема спасу,
А довгоногій що – лиш лáсуй,
Болотний простір птасі – рай.

Амурський полоз, добрий малий,
Він – не змія, зі смертю квит,
Та для мишей – ще той бандит,
Ворог бичкам дійсно лукавий.

Там, де тайгова є вода,
Буйне життя пізнать не трудно,
Живеться вільно і безлюдно,
Тайга, як доля молода…

Січень 2013 року, Київ.

ЩИРО ДЯКУЮ ВАМ, Володимире, за ЧУДОВИЙ, ПОЕТИЧНИЙ ОБРАЗ МАТІНКИ-ПРИРОДИ!


З ПОВАГОЮ

Так гарно описати вечір, та захід сонечка можливо лише українською мовою... Дуже сподобалося.

Щиро дякую Вам, Лілечко. Приємно!

Вважаю, що у мене є чимало чудових віршів, написаних українською мовою та добрих слів від українців не відчула, бо, як кажуть вони, я зрадила українську мову з тих пір, як почала писати вірші російською...

Мені подобається ПАРНАС! Тут немає такого! Тут можна писати, як тобі зручніше... на любій мові - аби змістовно... дуже сумно, що Україна розділена на захід і схід...

Спасибі Вам, ще раз. З наступаючим 2014 роком!