ВЕЧІР

20 мая 2013 - Ганка Гличка

 

 

Стомився день. Погасло  сонце,

Спочити  сіло, ген,  за ліс, -

Спустився вечір під віконце,

Зашелестів коло беріз...

 

Вклонився ластівці низенько,

Що гріла діточок крильми, -

Примружив очі і тихенько,

Розсіяв мрії  між людьми...

 

З кущем загомонів під тином,

Зрадівши  цвітові й землі,

В дворі запах білим  жасмином

І житнім хлібом на столі.

© Copyright: Ганка Гличка, 2013

Регистрационный номер №0137539

от 20 мая 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0137539 выдан для произведения:

 

 

Стомився день. Погасло  сонце,

Спочити  сіло, ген,  за ліс, -

Спустився вечір під віконце,

Зашелестів коло беріз...

 

Вклонився ластівці низенько,

Що гріла діточок крильми, -

Примружив очі і тихенько,

Розсіяв мрії  між людьми...

 

З кущем загомонів під тином,

Зрадівши  цвітові й землі,

В дворі запах білим  жасмином

І житнім хлібом на столі.

Рейтинг: +3 244 просмотра
Комментарии (4)
Владимир Проскуров # 20 мая 2013 в 22:37 0
УКРАЇНА
Духмяні трави розкошують,
Роса сльозинкою стіка…
А косарі в степу ночують,
Набита в кожного рука.

І стелиться туманом тиша,
Цвіркун натруджений притих,
Шмигнула прудко в нірку миша
Від хижих звірів степових.

А повний місяць над землею
Береться темінь подолать,
Мов нерозлучні друзі з нею –
Земна й небесна разом рать.

Вдихаю свіжість на всі груди –
Як легко дихати мені!
Куди не глянь – блаженство всюди
У літні ніченьки ясні…

Зринає пісня солов’їна,
Витьохкує на всі лади…
ЦЕ – МОЯ РІДНА УКРАЇНА!
Дороги всі ведуть сюди!

В сяйві небесного світила
Шепочуть верби над ставком,
Закохана дівчина мила
Цілується із юнаком.

І сад буяє зеленшато,
І рута-м’ята дух заб’є…
Це – не кіно в природі знято,
А те, що в УКРАЇНІ Є!!!

Ще першим півням лиш співати,
Передсвітання настає,
А пастушка вже будить мати –
Берись за ремесло своє.

Жінки несуть з хлівів дійниці
Із пінним молоком парним,
Купол церковної дзвіниці
Серпанок оповив, як дим.

Як не любить такі світанки?!
Подібних в світі більш нема!
Це ж не якісь там забаганки –
ПРИРОДА–МАТІНКА САМА!

Іде десь місяць спочивати,
Туман знімається із трав,
Хтось взявсь за споришеві шати,
В криниці хтось води набрав…

Вже сонечко встає, як вмите,
Все вище й вище догори,
Довкілля сяйвом цим залите,
Мов демонструє кольори.

Земля і небо – як картина,
Здоров’я в Бога лиш проси…
Безмежно гарна УКРАЇНА,
Мов кришталь ранньої роси!..

Ставок сховався в очереті,
Малює кола в нім карась…
Рибак закльовне місце «вкметів»,
Кидає вудку раз-по-раз…

Вабить плодючий чорнозем,
До себе кличе хлібороба…
Ми хліб їмо й комусь везем,
ЦЕ – ВСЕНАРОДНА НАГОРОДА!

Ростуть картопля і часник,
Капуста, морква, помідори…
Хлібець насущний наш не зник,
КРАЇНУ погань не розорить!

В нас ГОДУВАЛЬНИЦЯ-ЗЕМЛЯ
На всю планету знаменита!
Хлібні потоки звідсіля,
Мов повінь весняна розлита!

Жаль, рукотворна є руїна,
До ручки хочуть довести…
ТА НАША НЕНЬКА-УКРАЇНА
НЕ ДАСТЬ СПАЛИТИ ВСІ МОСТИ!!!

Дніпро реве широкогрудно,
Бурхливі води в світ несе…
У нас було і буде ЛЮДНО!
МИ БУДЕМ МАТИ СВОЄ ВСЕ!!!

Наш древній град під куполами
Стояв твердинно і стоїть,
І доленосні «криголами»
В часи не стерли лихоліть!

Ніде чужого він не виїв,
Обороняє лиш своє,
Злеліяли слов’яни Київ,
Столиця далі гніздо в’є!..

Історія в курганах спить,
Ховає славу там козачу,
Та щось не радісно в цю мить,
Як все згадаю, то заплачу.

Від моря й до Карпатських гір
Розкинулась моя держава,
І процвітали б ми, повір,
Якби не «братія іржава»…

Весною ранньою лелека
Радо вертається сюди,
Домівка жде його далека –
Лелече, тут, у нас сиди!..

Він знає, що вже недалечко,
Пернатому знов повезло,
Чекає затишне гніздечко,
Малят поставить на крило…

Он квітів зібрана корзина,
Очей не можна відвести!
ЦЕ Ж – НАША СЛАВНА УКРАЇНА!!!
В котрій живемо Я і ТИ…

Налиті грона винограду
Пахнуть п’янким уже вином…
Дивись, і літечко позаду,
Будем прощатися з теплом…

Квіти прекрасного жасмину
Звабливо зманюють мене…
Мою осінню УКРАЇНУ
Ніхто байдуже не мине!

Пічним димком накрита хата,
Мороз тріскучий щипа ніс…
Йду переметами до свата,
В оселю холоду наніс…

Село взялося святкувати,
Колядник всяк старатись рад,
І юний йде, й підстаркуватий…
Всі вірять в Різдвяний обряд!

Аж розкалилась пічна глина,
Комфортно й затишно в теплі…
В СНІГАХ ЗИМУЄ УКРАЇНА,
Старі, середні і малі…

Весна струмками вже дзюркоче,
Збігає тала скрізь вода…
Все прокидається охоче,
Травичка лізе молода…

А білопінна вже черешня,
Мов наречена вся, дивись…
Чаруюча краса тутешня
Буяє нині, як колись!

Вінок сплела собі дівчина,
Грайливо повела плечем…
Де є іще ТАКА КРАЇНА?!
МИ З УКРАЇНИ – НЕ ВТЕЧЕМ!!!

Розкинувсь лан, земля парує,
Господар вийшов на пашню,
Цілий сезон він тут гарує,
Щоб мать ХЛІБИНУ запашну!..

Росте йому селянська зміна,
Бо споконвіку так було…
НАШ ДІМ – СІМ’Я І УКРАЇНА!
На чім завжди стоїть СЕЛО!..

Березові висять сережки,
Нарядні всюди кружева…
За соком повернув зі стежки –
Кличе ПРИРОДА нас жива!..

Село – душа ось цього краю,
Духовності колиска – тут!
Тому його я вибираю,
Як свій найвищий інститут!..

Вечеряю в старенькій хаті,
Все запиваю молоком…
Чим сільські люди в нас багаті?
Сальцем, сметанкою, медком…

ЗЕМЛЯ ГОДУЄ СЕЛЯНИНА!
СИЛЬНА ХЛІБАМИ УКРАЇНА!!!
Ганка Гличка # 21 мая 2013 в 01:13 +1
50ba589c42903ba3fa2d8601ad34ba1e ДЯКУЮ за таку чудову поему про український край,- про його чарівничу природу, працелюбних людей...

"Село – душа ось цього краю,
Духовності колиска – тут!
Тому його я вибираю,
Як свій найвищий інститут!.." c0137

ЗЕМЛЯ ГОДУЄ СЕЛЯНИНА!
СИЛЬНА ХЛІБАМИ УКРАЇНА!!!
Лариса Чугунова # 22 мая 2013 в 09:02 0
Спасибо!
Ганка Гличка # 22 мая 2013 в 11:31 0
СПАСИБО, ЛАРИСА. МНЕ ПРИЯТНО ВАШЕ ВНИМАНИЕ.

С УВАЖЕНИЕМ konfety7

 

Популярные стихи за месяц
137
129
104
98
88
85
78
77
76
74
72
65
65
64
63
63
63
Только Ты! 17 сентября 2017 (Анна Гирик)
62
62
61
60
МУЗА 27 августа 2017 (Константин Батурин)
59
59
58
56
55
54
53
53
35