Урочистий в’їзд Ісуса до Єрусалиму

Зачувши, що Ісус іде.

Взяли пальмове гілля,

На зустріч йшли йому здаля.

Іде Ісус і учні з ним,

Ось близько вже й Єрусалим.

Спаситель призвав двох учнів

І давши завдання, звелів:

«Ідіть в село, що перед вами,

Там, згідно з моїми словами,

Як скоро ви ввійдете в нього,

Знайдете осла молодого.

На нього не сідав ніхто,

Тож приведіть сюди його,

Коли ж хтось запротестує,

Господь його потребує,

Відкажете, - отже напевне,

Скоро назад його поверне.»

Ті пішли,- все так знайшли,

Осла Ісусу привели,

А сталось це, щоб збулось слово

Пророка, який говорив:

«Скажіть дочці сіонській вголос:

Ось цар до тебе поспішив.

Тож ти його не страхайся,

На його мудрість покладайся,

Він лагідний, простий, ясний,

Він від неба, - сонячний.»

Тож привели й кладуть відразу

На осла свою одежу.

І всівся Ісус на осла,

Людей велика многота

Стелила одіж по дорозі

Й віття, зрізане у полі.

Люди кругом нього йшли,

Вітали його й кликали:

«Осанна! Йде Благословенний

Той, хто Господом натхненний,

Ізраїльський цар від Бога,

Нашим гріхам пересторога.»

І далі все гуло гучніше,

Зібраніше, виразніше:

«Осана! Хто на висоті

І має собі на меті

Для світу і для неба мир,

Кожний пророцтву цьому вір!

Слава всесвіту усьому!

До тебе ж, донечко Сіону

Їде цар на жеребяті

Ослициному і на святі

Свідчитиме чудесами!»

Що й тепер, до нині, з нами.