Ще хвилину...

22 мая 2013 - Ганка Гличка
article137763.jpg
 
Давно   забутий,   мрії   сон,
Що ти навіяв ненароком, -
Що  снився нам він  в унісон
Та грівся  ніжністю під боком...
 
Одну лише  хвилину,  мить
І мій розвидниться вже  Світ, -
Спаде той  смуток,  що болить, -
Зітліє,  як  те  листя  з   віт...
 
Від Сонця стрІчки в день  вплету!
Скажу собі: "Ми не до пари!"
І   Неба вічну  висоту
ПопрОшу знищити всі хмари.


© Copyright: Ганка Гличка, 2013

Регистрационный номер №0137763

от 22 мая 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0137763 выдан для произведения:

 

Вже майже пройшов той сон,

Що ти навіяв ненароком, -

Що снився нам в унісон

І грівся твоїм правим боком...

 

Ще хвилю, ще одну мить

І мій розвидниться Світ, -

З душі спаде,  що болить, -

Зітліє,  -  на протязі літ...

 

Твій голос,  - як добру вість,

На стежці моєї печалі, -

Забуду собі на злість...

Тобі ж, -     подарую Далі!

 

Зорю попрошу, -  Небо,

Що  вічністю мрійно зоріє, -

Хай світить скрізь для тебе,

До віку, -  життя твоє гріє...

 
Рейтинг: +1 510 просмотров
Комментарии (2)
Владимир Проскуров # 22 июля 2013 в 22:34 0
Без надежды и дня на земле не прожить,
Всегда с человеком она,
Чтобы мог он дышать, чтобы мог он любить,
Человеку надежда нужна …

СПАСИБО!!!
Ганка Гличка # 22 июля 2013 в 23:11 0
...а еще, говорят, - ВСЯ ЖИЗНЬ - ЛИШЬ ЦЕНА ОБМАНЧИВЫХ НАДЕЖД...

СПАСИБО, ВЛАДИМИР. Всегда,- 50ba589c42903ba3fa2d8601ad34ba1e приятно читать Ваши комментарии!