ГлавнаяПоэзияПереводы и стихи на других языкахСтихи на других языках → Поверь! (одной девочке, в частности и, - всем девчонкам)

 

Поверь! (одной девочке, в частности и, - всем девчонкам)

14 мая 2013 - Ганка Гличка
article136578.jpg


 (На українській мові, оригінал)
 
Кохання  плід солодкий, -  ще
Він заборонений, одначе,
Якщо ти скуштувала це
Навіщо ж так  сумуєш,  плачеш?
 
Ну й що, що почуття крило
Зробилося  слабким, недужим, -
Згадай, - колись воно  цвіло
Найяскравішим   цвітом  ружі.
 
У тих  шалених    почуттях,
Що океаном клекотіло, -
Вмить зародилося  життя,
Нове, -  до тебе прикипіло!
 
Не смій вбивати Божий дар, -
Це наслідок твоєї  волі,
Це щастя, радість -  не тягар,
Дитина – нагорода долі.
 
Відчуй   її    серцебиття, -
Розводить сентименти годі! -
Таке воно людське життя, -
З відтінком в кожнім епізоді.

( перевод на русский язык - Ганка Гличка)

Любви плод - он запретный, сладкий
И коль уж  «съеден»  он тобой,
Дай жизнь ему, - судьбы загадки
Обвиты  тайной  непростой.
 
Как испытание,  в награду,
Бог за любовь тебе  послал
 Живую каплю ярких  радуг. -
 Разрушил все кривой оскал…
 
В душе боль, но ничто не вечно, -
Любви плод  убивать  не смей, -
Роди, - все сумерки  исчезнут
И счастье  обретешь,  поверь!
 
Сын или дочка – это радость,
Богатство  и   твои  года,  -
Твоей надеждой и отрадой,
Опорой  будут  завсегда.
 
 Способствуй разуму  природы, -
Такая  женская,  вот,  жизнь -
С оттенком в каждом эпизоде, -
То вверх, то вниз…судьбы каприз.




 

© Copyright: Ганка Гличка, 2013

Регистрационный номер №0136578

от 14 мая 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0136578 выдан для произведения:

 

 

Кожнісіньке кохання дає плід!

Не потрыбно його зривати, -

Нехай народиться на Світ,

А ти... Ти будеш його МАТИ!

 

Ну й що ж, якщо кохання ТЕ

Пройшло... Зробилося байдужим...

Одначе,  -  у душі колись цвіло

Трояндою чи цвітом ружі...

 

У тих миттєвих  зріло  почуттях,

Коли у ласках мліло тіло, -

Хвилюючи жіноче  відчуття,

Жило в тобі,   Надією зоріло!

 

Твій стверджувало день, буття, -

Даруючи тобі  єство  природи...

Таке воно, - людське життя:

Із забуття,   із непогоди...

 

А кроха буде Сонечком тобі, -

Промінчиком живим і світлим!

Повір!.. Лиши НАДІЮ цю собі

Нехай народиться, розквітне!

Рейтинг: 0 207 просмотров
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!