Мій біль

20 марта 2012 - Наталья Бугаре
article36275.jpg

Сивий мiсяць очиська мружить,
зазира у віконце тихо.
Жовтий лист впав мені на груди,
жовтий лист, ніби жовте лихо...

 

В небі зорі кружляють в танці
між хмарок, беручись за руки.
Так щоночі і лише вранці
завмирають ці ніжні звуки.

 

Жовтий лист, наче промінь сонця:
серед літа - шматочок суму.
Залетів у моє віконце
поцілунком осіннім в думу.

 

На скривавлене серце моє
не наліплю його, як пластир.
Добре птахам, якщо їх двоє,
в парі бути-велике щастя.

 

Полетіла голубка в вирій,
залишила дітей зозуля.
І навколо весь світ став сірий
цього болю заледь знесу я.

 

Рветься в серці струна вогняна.
Діти мої, пробачте неню...
Я при зустрічі, наче пьяна,
як ступаю на рідну землю.

 

Моя доля мене стрічала-
не її обирала серцем,
не її цілий вік кувала:
надто в ній гіркоти и перцю.

 

Відїзжають голубки наші,
як зозулі летять по світу.
Схаменіться, ми не пропащі!
Україно, ми твої діти!

 

Кожна мати плекає мрію,
щоби діточки жили краще
Та вбиває життя надію
і в бою за майбутнє наше

 

ми одні. Стоїмо в окопах
і грудьми прикриваєм рідних.
По росіям та по європах
емігранток багато бідних.

 

Полишили шматочок серця
дома ми, щоб охороняло
наших діток. Повним відерцем
щоб життя для кровинок стало...

 

Плаче син і гукає маму.
Дочці ні з ким поговорити...
Есемески ятрять лиш рану-
як же тяжко в розлуці жити!

 

Як же тяжко писати кров"ю
дні топтати, як ніжні квіти,
присилати гроші... з любов"ю
і шептати: "Пробачте, діти..."

© Copyright: Наталья Бугаре, 2012

Регистрационный номер №0036275

от 20 марта 2012

[Скрыть] Регистрационный номер 0036275 выдан для произведения:

Сивий мiсяць очиська мружить,
зазира у віконце тихо.
Жовтий лист впав мені на груди,
жовтий лист, ніби жовте лихо...

В небі зорі кружляють в танці
між хмарок, беручись за руки.
Так щоночі і лише вранці
завмирають ці ніжні звуки.

Жовтий лист, наче промінь сонця:
серед літа - шматочок суму.
Залетів у моє віконце
поцілунком осіннім в думу.

На скривавлене серце моє
не наліплю його, як пластир.
Добре птахам, якщо їх двоє,
в парі бути-велике щастя.

Полетіла голубка в вирій,
залишила дітей зозуля.
І навколо весь світ став сірий
цього болю заледь знесу я.

Рветься в серці струна вогняна.
Діти мої, пробачте неню...
Я при зустрічі, наче пьяна,
як ступаю на рідну землю.

Моя доля мене стрічала-
не її обирала серцем,
не її цілий вік кувала:
надто в ній гіркоти и перцю.

Відїзжають голубки наші,
як зозулі летять по світу.
Схаменіться, ми не пропащі!
Україно, ми твої діти!

Кожна мати плекає мрію,
щоби діточки жили краще
Та вбиває життя надію
і в бою за майбутнє наше

ми одні. Стоїмо в окопах
і грудьми прикриваєм рідних.
По росіям та по європах
емігранток багато бідних.

Полишили шматочок серця
дома ми, щоб охороняло
наших діток. Повним відерцем
щоб життя для кровинок стало...

Плаче син і гукає маму.
Дочці ні з ким поговорити...
Есемески ятрять лиш рану-
як же тяжко в розлуці жити!

Як же тяжко писати кров"ю
дні топтати, як ніжні квіти,
присилати гроші... з любов"ю
і шептати: "Пробачте, діти..."

Рейтинг: +8 332 просмотра
Комментарии (8)
Элиана Долинная # 21 марта 2012 в 10:28 +1
Наташа, милая, просто до слёз... Потрясающие стихи! Спасибо! 38
Наталья Бугаре # 21 марта 2012 в 10:49 0
Спасибо Вам, Элиана. Этот стих очень личный, но боль эта знакома многим.. elka2
Михаил Соболев # 21 марта 2012 в 19:25 +1
Вот не скажешь так проникновенно по-русски. Совсем другая тональность. Очень хорошо!
Наталья Бугаре # 21 марта 2012 в 19:38 +1
Аха, наша мова солов"їнна. Украинский язык потрясающе мелодичен. Он создан для поэзии. Жаль, я почти не пишу на нем..Будучи украиноязычной, стихи почти все на русском. И язык не утратила, за три года это и невозможно. А вот так с самой юности- пишу на русском. Жаль.. girlkiss
Александр Приймак # 30 октября 2012 в 13:19 +1
Слухайте,
вельмишвановна пані Наталю!
З часів Шевченка - Франка
щось, чи не здається, -
я не читав нічого такого,
- більше, ніж у Вас, пані,
- вражаючого!
Низенько вклоняюся Вам -
за нас всіх, що тут - з нашою Ненею.
Лесь Прима.
Наталья Бугаре # 30 октября 2012 в 14:39 0
Дякую, пане Лесь. Можно кохати рідну країну, навіть якщо ти далеко живеш. Як ви змогли відчути в повній мірі мій біль не тільки за себе, а за всю Батьківщину. Бідна-бідна наша Неня... sad
Люся Мокко # 25 апреля 2013 в 14:38 +1
Какая горькая и какая удивительно красивая, напевная получилась вещь! Эх, как жалко, что с десяток слов я тут так и не поняла, что значат ( не смогла в полной мере насладиться красотой слов и образов.... Моя связь с родиной родителей, с украинским языком давно уж разорвана, к сожалению.
Спасибо, Ната! buket1
Наталья Бугаре # 25 апреля 2013 в 16:09 0
Спасибо,Люся, перевод могу дать в личку) 38

 

Популярные стихи за месяц
103
81
79
70
67
62
61
58
56
54
54
54
53
51
51
51
49
49
49
48
48
47
47
45
44
44
43
Лесное озеро 4 августа 2017 (Тая Кузмина)
39
39
35