|
ГРОМАДЯНСЬКІ ТЕЗИ
Закон для слабого – це пастка,
В сітях статей – вуальний тон,
Багатство сильному – будь ласка,
Йому закон – хамелеон.
В ділах великих буть угодним
Всім не удасться назавжди,
Свободою – не буть свободним,
При владі ж панські лиш сліди.
А зайвина – це друг багатства,
Нахабство слідує за ним,
Краде (відкрито!) уже «братство»,
Безкарно владарює всим.
Закон для всіх повинен править,
Він – справедливості урок,
А де правитель байки травить –
Громадянину в тюрму – крок.
Поганий буть не може гожим,
А зроблять доброго дурним,
Довірив голос перехожим
І став, не знаючи, чужим.
Не радість у грошах великих,
Коли їх мало – не горюй,
Себе рятуй від думок диких,
За смерть сім’ї не голосуй.
Мені вірші життя прискорять,
Останній час не відвести,
І недруги заклад проспорять,
Творця від слави не спасти.
В вогні Держава ненаситна,
Поближче хто – згорить простяк,
А байдужим пітьма елітна
Не стане наперекосяк.
Весни Вам в віршах не здобуду,
Поет – один, без Вас – німий,
Як пояснить простому люду –
Час зволікань – не золотий.
Стараюсь в віршах буть розумним,
Мій розум – кращий капітал,
Багатство кане в прах бездумний,
Розум поету – генерал.
Коли живу я і дерзаю,
Житейський спокій у душі,
Проб’є мій час, я добре знаю,
Душі не треба «бариші».
Боротись з гнівом дуже трудно,
Життям заплатиш, гнів – сувор,
Ціна у насолод марудна,
За насолоду ллється кров.
Прийшла біда – ниць не впади,
Нещастя руку не простягне,
Вступай в щасливчиків ряди,
Гординя ж – зрадою затягне.
В Державі, де Закон, Порядок,
Сміливий в діях і речах,
А там, де клан і безпорядок,
Борись, та знай толк у словах.
Дурник твердить – його не знають,
Народ не бачить в нім творця,
Розумних люди поважають,
В них в унісон б’ються серця.
За зло добром не варт платити,
Такому не повірю сну,
Всліпу сміливо йти мастито,
Щоб за добро віддать весну.
Тиран всі блага в нас присвоїв,
Народ розвіявся, мов дим,
Я істину твою засвоїв –
Країну повернуть живим.
Народ вернеться в твоє лоно,
Під прапор жовто-голубий,
Коли в Державі здохне ворон,
Як ще в польоті – в битві збий!
Готовий на єднальні спроби,
Якщо державне в нас майно
Розділять порівну особи,
Як СПРАВЕДЛИВІСТЮ дано!
Хто чистий і стійкий морально,
Той правду може говорить,
Я віршам вірний не аврально,
Мене мандатом не купить.
Свій шлях ти стелиш особисто,
Ти – головний тут командир,
Не світить доля променисто,
Якщо візьмеш не той мундир.
Глас істини – бридкий для слуху,
Не витончений він мені,
Згубні улесливі для духу,
Бо наче скупані в брехні.
Тиран палац створив розкішний,
Не бачив світ таких затрат!
Куди веде багатогрішний?!
Злиденний в нас лиш результат.
Хто знає міру – всим радіє,
Він, більшість, мудро-мовчазний,
Брехнею «ляпало» хворіє,
Бездарний, але говіркий.
За справедливість хто воює –
Прийде звитяга в акурат!
А боягуза хто шанує?!
Він нам, погодьтеся, не брат…
В нас шляху іншого немає,
Як все здобути в боротьбі,
Поле діяльності – безкрає,
Є що робить мені й тобі…
Листопад 2012 року, Київ.
|
Помочь сайту
Поздравления
