Ісус з,являється Томі

12 мая 2013 - leonid abram
Того вечора святого
Не було учня одного
З ними, що Близнюк був звався,
Він десь сам поневірявся.
 
Тож повідали йому
Інші учні наяву:
«Ми Господа бачили,
Та ще й з ним балакали!»
 
Та він відрік: «Якщо я
Так, як в мені душа моя,
На ньому не побачу знаків
І на руках ран від цв,яхів,
 
І не вкладу, немов між п,яльця,
У ті місця свого пальця,
А й руки не вкладу в бік,
Не повірю, що він зміг
 
Смерть в життя перетворити
І все переворушити,
В такому пеклі вигнітитись,
Та ще й вам живим з,явитись.»
 
По вісьмох днях вони знову
Зібрались на свою розмову,
А й Тома був разом з ними,
З одновірцями своїми.
 
Ісус стає серед кімнати,
Та й починає їм казати:
«Мир вам!» Тоді ж до Томи:
«Подай-но палець свій сюди!
 
Ти від моєї бо ж науки,
Глянь на мої ноги й руки,
Руку ж твою простягни
І у мій бік її вклади.
 
Та й не будь невіруючий,
А будь, назавжди, віруючий!»
І відказав Тома, як вмів:
"Ти Бог мій і Господь мій!"
 
А Ісус йому і каже:
«Ти вже в істині весь майже!
Побачив рани на мені,
То й віруєш! Щасливі ж ті,
 
Які не бачивши, все це
Увірували, як в святе:
В мою науку, в моє слово
І у Христа, мене самого!
 
А увірувавши, знання мали
І про мудрість пам’ятали,
Щоб все робили до пуття,
В ім,я небесного життя!»
 
 

© Copyright: leonid abram, 2013

Регистрационный номер №0136234

от 12 мая 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0136234 выдан для произведения:
Того вечора святого
Не було учня одного
З ними, що Близнюк був звався,
Він десь сам поневірявся.
 
Тож повідали йому
Інші учні наяву:
«Ми Господа бачили,
Та ще й з ним балакали!»
 
Та він відрік: «Якщо я
Так, як в мені душа моя,
На ньому не побачу знаків
І на руках ран від цв,яхів,
 
І не вкладу, немов між п,яльця,
У ті місця свого пальця,
А й руки не вкладу в бік,
Не повірю, що він зміг
 
Смерть в життя перетворити
І все переворушити,
В такому пеклі вигнітитись,
Та ще й вам живим з,явитись.»
 
По вісьмох днях вони знову
Зібрались на свою розмову,
А й Тома був разом з ними,
З одновірцями своїми.
 
Ісус стає серед кімнати,
Та й починає їм казати:
«Мир вам!» Тоді ж до Томи:
«Подай-но палець свій сюди!
 
Ти від моєї бо ж науки,
Глянь на мої ноги й руки,
Руку ж твою простягни
І у мій бік її вклади.
 
Та й не будь невіруючий,
А будь, назавжди, віруючий!»
І відказав Тома, як вмів:
"Ти Бог мій і Господь мій!"
 
А Ісус йому і каже:
«Ти вже в істині весь майже!
Побачив рани на мені,
То й віруєш! Щасливі ж ті,
 
Які не бачивши, все це
Увірували, як в святе:
В мою науку, в моє слово
І у Христа, мене самого!
 
А увірувавши, знання мали
І про мудрість пам’ятали,
Щоб все робили до пуття,
В ім,я небесного життя!»
 
 
Рейтинг: +1 246 просмотров
Комментарии (2)
Элина Данилина # 12 мая 2013 в 15:34 0
Очень хорошо, Ленечка!Мне очень понравилось стихотворение!Браво!
Мои аплодисменты!
С теплом Элинка.
leonid abram # 12 мая 2013 в 17:06 0
Добрая и заботливая Элинка, спасибо тебе!
Да снизойдут благости Всевышнего на тебя и
на твою семью! С уважением Леонид!