[Скрыть]
Регистрационный номер 0161655 выдан для произведения:
Одні казали - він китаєць,
А інші стверджували, – наш, -
Коротко кажучи, - нанаєць,
Ходив на службу в «Ералаш».
Отак, собі, цей Хіцик жив, -
Пив пиво, чай та смалець їв
Собачий, виключно із псів,
Бо сук, він, бачите, любив...
Його господар, пан шляхетний, -
Хай заберуть його чорти! –
Купив він Хіцика, відверто,
Щоб птахам відривав хвости.
Чарівного пера пташину
Нагледів якось хитрий пан
І, - мріяв сім раз на годину,
Як скрасить пір»ячком
тюрбан...
Барвиста пташечка літала, -
Жила вона на
острівці, -
Вітала співом день, - не знала,
Що в світі безліч злих стрільців. –
Що сповнений він чвар, насильства,
Нещастя, болю та, -
стривай,
А, що ж там Хіцик вдумав, мислить, -
Заслужить чим, - путівку в рай?
Ще до світанку встав,
взяв стріли,
У човен сів наш бусурман, -
Від весел хвилі
шелестіли,
Будили надгустий туман.
А пташка спала у
гніздечку,
Не відчуваючи біди,
Яка була вже недалечко, -
Та у Богів свій план, завжди!
Човна, герой
гнав що є сили,
Спішив дістатися туди,
Де птАхів крила лопотіли...
Схотілося ковтнуть води. -
Рукою зачерпнув і, - диво,
В долоні рибка золота
Йому попалась, - він стрімливо
Підвівся, - човен захитавсь.
Птахів мисливець підсковзнувся,
Упав, заборсався й за мить,
Пішов під воду, - захлинувся...
А річка хвилями біжить.
Несе глибокі таємниці
Та обвиває острівець, -
А хто читав мої рядки, ці,
Їх суть впіймав, той – молодець!