РАНОК

 Світанок пробива,

іщє панує тиша,

і першії слова

очікують на нас.

Північнії дива

зникають в прірву, лише,

на півневі співа,

прийде ранковий час.

Скоцюрбився вампір

від неба просвітління,

с кладовища у ліс

прошкандибав відьмак.

За ним на пару біс

і невідємной тінню,

затискуючі ніс,

зелений вурдалак.

Щє сонце не зійшло,

пташине щєбетання

не розірвало ніч

в повтрітрі і кущах,

але ж до всіх дійшло,

прийшов світанок ранній,

а з ним, і, певна річ,

нічний відходить жах.

Іще не майорить

проміннями світання,

сповна не відійшов

передранковий дрім.

Я відчуваю мить

довкілля привітання,

шо новий день прийшов

з надіями, окрім

найліпшого в житті

і певного бажання -

дістати накінець

одужання і знов,

в життєвому путі

отримать на останнє,

як гідний фахівець,

останнюю любов