ГлавнаяПоэзияЛирикаГражданская лирика → Т А М ...Н А....Л У З І

 

Т А М ...Н А....Л У З І

9 июля 2013 - Валентин Носик

Там на лузі широкім, поросла лобода,

Там на руслі глибокім, вже упала вода,

Там хатина пропала, мов її й не було,

У журбі помирало, моє трідне село.


А за тими роками, що давно віджили,

Залишивсь погляд мами, ви ж рідненькі були,

Я все так памятаю, бо ще в світі живу.

Гусеняток ганяю, та ще рву кропиву.


Рідна хато-хатино, зберігала ти нас,

Не знайти середини, був такий в долі час.

Заросла та стежина, по якій я ходив,

Та про неї я мріяв, та без неї я жив.


І як зараз хатино, я згадаю тебе,

А в тобі рідну неньку і хлопчину себе.

А за тим тото й сестри і усе що жило,

Хоч далекі ті версти, та все кличе село.


Ви матусю уміли, так любити мене,

Біля ліжка сиділі, поки біль промине,

І сльозами кропили, те що ремінь побив,

То мій тато учили, та діток він любив.


Вже так війшло рідненька, що я Вас не зберіг,

Я молюсь за Вас ненько, до ікон б"ю поріг,

Ви пробачте матусю, молодії літа,

Ви для мене єдина, Ви для мене свята.


05.07.2011.     Носик.В.К.


 

© Copyright: Валентин Носик, 2013

Регистрационный номер №0146161

от 9 июля 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0146161 выдан для произведения:

Там на лузі широкім, поросла лобода,

Там на руслі глибокім, вже упала вода,

Там хатина пропала, мов її й не було,

У журбі помирало, моє трідне село.


А за тими роками, що давно віджили,

Залишивсь погляд мами, ви ж рідненькі були,

Я все так памятаю, бо ще в світі живу.

Гусеняток ганяю, та ще рву кропиву.


Рідна хато-хатино, зберігала ти нас,

Не знайти середини, був такий в долі час.

Заросла та стежина, по якій я ходив,

Та про неї я мріяв, та без неї я жив.


І як зараз хатино, я згадаю тебе,

А в тобі рідну неньку і хлопчину себе.

А за тим тото й сестри і усе що жило,

Хоч далекі ті версти, та все кличе село.


Ви матусю уміли, так любити мене,

Біля ліжка сиділі, поки біль промине,

І сльозами кропили, те що ремінь побив,

То мій тато учили, та діток він любив.


Вже так війшло рідненька, що я Вас не зберіг,

Я молюсь за Вас ненько, до ікон б"ю поріг,

Ви пробачте матусю, молодії літа,

Ви для мене єдина, Ви для мене свята.


05.07.2011.     Носик.В.К.


 

Рейтинг: 0 108 просмотров
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!