Не вбивайте!

16 февраля 2015 - Ирина Шамина
***
Не  вбивайте Янголів, благаю!
Вже занадто крові  й жаху!
Ми жили у квітучому гаї,
А тепер все довкола на плаху
 
Схоже – і земля наша й доля.
Все розчавлене грубо й жорстоко!
У домівках згарища, в полі,
І дитина боїться й кроку,
 
Навіть кроку  ступити...бо знову,
Може, пекло вогнем залоскоче...
Чому, Боже, скажи так буває,
Що людина жити не хоче
 
У щасливій і тихій  країні –
Де дитячий посміх лунає
Запашні  й квітучі де ниви,
І  в очах віддзеркалення раю...
 
Нащо треба їм м’яса і крові?
Це ж кров Янголів із Піднебесся!
Ви не люди, і навіть не звірі –
Божевільні  якісь ви всі біси.                         
 
Ранку кожного острах і сльози
Із очей,  із Небес, із душі...
Дай нам віри і сили дай, Боже!
Щоб зуміли ми все ж таки тишу
 
Повернути до серця і долі,
Щоб сміялися знов наші діти,
 
І нехай будуть тяжкі юдолі –
Ми їх  пройдемо! Тільки б нам жити
 
У країні де є краса й світло,
Де ніхто не боїться співати
Так завзято і весело,  щоби
 Посміхнулася вже сива мати,
 
І забула недавні жахіття...
Простягнувши до неба долоні,
Щоб просили не помсти ми...тільки
Безтурботного дня і любові...
 
               Не  вбивайте Янголів, благаю!
 
 
 
 
 
 
 

© Copyright: Ирина Шамина, 2015

Регистрационный номер №0271809

от 16 февраля 2015

[Скрыть] Регистрационный номер 0271809 выдан для произведения: ***
Не  вбивайте Янголів, благаю!
Вже занадто крові  й жаху!
Ми жили у квітучому гаї,
А тепер все довкола на плаху
 
Схоже – і земля наша й доля.
Все розчавлене грубо й жорстоко!
У домівках згарища, в полі,
І дитина боїться й кроку,
 
Навіть кроку  ступити...бо знову,
Може, пекло вогнем залоскоче...
Чому, Боже, скажи так буває,
Що людина жити не хоче
 
У щасливій і тихій  країні –
Де дитячий посміх лунає
Запашні  й квітучі де ниви,
І  в очах віддзеркалення раю...
 
Нащо треба їм м’яса і крові?
Це ж кров Янголів із Піднебесся!
Ви не люди, і навіть не звірі –
Божевільні  якісь ви всі біси.                         
 
Ранку кожного острах і сльози
Із очей,  із Небес, із душі...
Дай нам віри і сили дай, Боже!
Щоб зуміли ми все ж таки тишу
 
Повернути до серця і долі,
Щоб сміялися знов наші діти,
 
І нехай будуть тяжкі юдолі –
Ми їх  пройдемо! Тільки б нам жити
 
У країні де є краса й світло,
Де ніхто не боїться співати
Так завзято і весело,  щоби
 Посміхнулася вже сива мати,
 
І забула недавні жахіття...
Простягнувши до неба долоні,
Щоб просили не помсти ми...тільки
Безтурботного дня і любові...
 
               Не  вбивайте Янголів, благаю!
 
 
 
 
 
 
 
Рейтинг: 0 118 просмотров
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!

Новости партнеров
Загрузка...

 

Популярные стихи за месяц
142
134
128
112
102
99
90
89
89
88
81
75
66
МАСЛЯНА 11 февраля 2018 (Наталия Суханова)
65
65
Твои глаза... 21 января 2018 (Виктор Лидин)
63
63
Спасибо маме 31 января 2018 (Тая Кузмина)
60
60
ЦЕПОЧКА 20 января 2018 (Рената Юрьева)
59
58
58
58
58
56
56
54
52
Рядом с тобой... 21 января 2018 (Demen Keaper)
52
50