Не вбивайте!

16 февраля 2015 - Ирина Шамина
***
Не  вбивайте Янголів, благаю!
Вже занадто крові  й жаху!
Ми жили у квітучому гаї,
А тепер все довкола на плаху
 
Схоже – і земля наша й доля.
Все розчавлене грубо й жорстоко!
У домівках згарища, в полі,
І дитина боїться й кроку,
 
Навіть кроку  ступити...бо знову,
Може, пекло вогнем залоскоче...
Чому, Боже, скажи так буває,
Що людина жити не хоче
 
У щасливій і тихій  країні –
Де дитячий посміх лунає
Запашні  й квітучі де ниви,
І  в очах віддзеркалення раю...
 
Нащо треба їм м’яса і крові?
Це ж кров Янголів із Піднебесся!
Ви не люди, і навіть не звірі –
Божевільні  якісь ви всі біси.                         
 
Ранку кожного острах і сльози
Із очей,  із Небес, із душі...
Дай нам віри і сили дай, Боже!
Щоб зуміли ми все ж таки тишу
 
Повернути до серця і долі,
Щоб сміялися знов наші діти,
 
І нехай будуть тяжкі юдолі –
Ми їх  пройдемо! Тільки б нам жити
 
У країні де є краса й світло,
Де ніхто не боїться співати
Так завзято і весело,  щоби
 Посміхнулася вже сива мати,
 
І забула недавні жахіття...
Простягнувши до неба долоні,
Щоб просили не помсти ми...тільки
Безтурботного дня і любові...
 
               Не  вбивайте Янголів, благаю!
 
 
 
 
 
 
 

© Copyright: Ирина Шамина, 2015

Регистрационный номер №0271809

от 16 февраля 2015

[Скрыть] Регистрационный номер 0271809 выдан для произведения: ***
Не  вбивайте Янголів, благаю!
Вже занадто крові  й жаху!
Ми жили у квітучому гаї,
А тепер все довкола на плаху
 
Схоже – і земля наша й доля.
Все розчавлене грубо й жорстоко!
У домівках згарища, в полі,
І дитина боїться й кроку,
 
Навіть кроку  ступити...бо знову,
Може, пекло вогнем залоскоче...
Чому, Боже, скажи так буває,
Що людина жити не хоче
 
У щасливій і тихій  країні –
Де дитячий посміх лунає
Запашні  й квітучі де ниви,
І  в очах віддзеркалення раю...
 
Нащо треба їм м’яса і крові?
Це ж кров Янголів із Піднебесся!
Ви не люди, і навіть не звірі –
Божевільні  якісь ви всі біси.                         
 
Ранку кожного острах і сльози
Із очей,  із Небес, із душі...
Дай нам віри і сили дай, Боже!
Щоб зуміли ми все ж таки тишу
 
Повернути до серця і долі,
Щоб сміялися знов наші діти,
 
І нехай будуть тяжкі юдолі –
Ми їх  пройдемо! Тільки б нам жити
 
У країні де є краса й світло,
Де ніхто не боїться співати
Так завзято і весело,  щоби
 Посміхнулася вже сива мати,
 
І забула недавні жахіття...
Простягнувши до неба долоні,
Щоб просили не помсти ми...тільки
Безтурботного дня і любові...
 
               Не  вбивайте Янголів, благаю!
 
 
 
 
 
 
 
Рейтинг: 0 116 просмотров
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!

 

 

Популярные стихи за месяц
126
92
85
71
69
64
63
62
Перчатка 19 ноября 2017 (Виктор Лидин)
59
54
53
51
48
47
46
45
Еще не ночь... 4 декабря 2017 (Виктор Лидин)
44
43
43
43
Синички 20 ноября 2017 (Тая Кузмина)
43
41
41
39
38
36
35
34
34
29