Не вбивайте!

16 февраля 2015 - Ирина Шамина
***
Не  вбивайте Янголів, благаю!
Вже занадто крові  й жаху!
Ми жили у квітучому гаї,
А тепер все довкола на плаху
 
Схоже – і земля наша й доля.
Все розчавлене грубо й жорстоко!
У домівках згарища, в полі,
І дитина боїться й кроку,
 
Навіть кроку  ступити...бо знову,
Може, пекло вогнем залоскоче...
Чому, Боже, скажи так буває,
Що людина жити не хоче
 
У щасливій і тихій  країні –
Де дитячий посміх лунає
Запашні  й квітучі де ниви,
І  в очах віддзеркалення раю...
 
Нащо треба їм м’яса і крові?
Це ж кров Янголів із Піднебесся!
Ви не люди, і навіть не звірі –
Божевільні  якісь ви всі біси.                         
 
Ранку кожного острах і сльози
Із очей,  із Небес, із душі...
Дай нам віри і сили дай, Боже!
Щоб зуміли ми все ж таки тишу
 
Повернути до серця і долі,
Щоб сміялися знов наші діти,
 
І нехай будуть тяжкі юдолі –
Ми їх  пройдемо! Тільки б нам жити
 
У країні де є краса й світло,
Де ніхто не боїться співати
Так завзято і весело,  щоби
 Посміхнулася вже сива мати,
 
І забула недавні жахіття...
Простягнувши до неба долоні,
Щоб просили не помсти ми...тільки
Безтурботного дня і любові...
 
               Не  вбивайте Янголів, благаю!
 
 
 
 
 
 
 

© Copyright: Ирина Шамина, 2015

Регистрационный номер №0271809

от 16 февраля 2015

[Скрыть] Регистрационный номер 0271809 выдан для произведения: ***
Не  вбивайте Янголів, благаю!
Вже занадто крові  й жаху!
Ми жили у квітучому гаї,
А тепер все довкола на плаху
 
Схоже – і земля наша й доля.
Все розчавлене грубо й жорстоко!
У домівках згарища, в полі,
І дитина боїться й кроку,
 
Навіть кроку  ступити...бо знову,
Може, пекло вогнем залоскоче...
Чому, Боже, скажи так буває,
Що людина жити не хоче
 
У щасливій і тихій  країні –
Де дитячий посміх лунає
Запашні  й квітучі де ниви,
І  в очах віддзеркалення раю...
 
Нащо треба їм м’яса і крові?
Це ж кров Янголів із Піднебесся!
Ви не люди, і навіть не звірі –
Божевільні  якісь ви всі біси.                         
 
Ранку кожного острах і сльози
Із очей,  із Небес, із душі...
Дай нам віри і сили дай, Боже!
Щоб зуміли ми все ж таки тишу
 
Повернути до серця і долі,
Щоб сміялися знов наші діти,
 
І нехай будуть тяжкі юдолі –
Ми їх  пройдемо! Тільки б нам жити
 
У країні де є краса й світло,
Де ніхто не боїться співати
Так завзято і весело,  щоби
 Посміхнулася вже сива мати,
 
І забула недавні жахіття...
Простягнувши до неба долоні,
Щоб просили не помсти ми...тільки
Безтурботного дня і любові...
 
               Не  вбивайте Янголів, благаю!
 
 
 
 
 
 
 
Рейтинг: 0 82 просмотра
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!