youtu.be/rZcLsEt_Ozw 

Аж цiлу нiч соловейка ми слухали,
Мiсто мовчало,будинки також,
Бiлих акацiй стрючки оцi нюхали,
З`iхали з глузду з тобою отож.

Мiсто усе затопило багнюкою,
Пливло в калюжах лайно по водi-
От як щастило нам з тою падлюкою,
Бо надто молодi були тодi.

Роки пронеслись скаженим собакою.
Де дiлась врода обличчя цього?
Тiльки зима з хуртовиной та мрякою
Щойно нагадують змiст усього.