Победа

По мотивам лирики Леси Украинки:

Долго я не могла покориться весне,
Я прислушаться к ней не хотела.
Я те речи волшебные, милые мне,
Принимать близко к сердцу не смела.

"Нет, не надо, весна, не зови ты меня,
Не пленяй, не мани понапрасну.
Если в сердце печаль и не видно огня,
До красот ли весёлых и ясных?"

А весна гомонила: "Доверься ты мне!
Всё моей покоряется силе:
Тёмной роще грустить не приходится, нет,-
Веселее в наряде красивом."

Туча громом весне отозвалась вдали,
Осветилася молнии бликом;
Зелень свежая скрыла все пятна земли;
Всё подвластно царице великой.

"Пусть и тёмное сердце твоё оживёт
И на песни мои отзовётся,
Всё живое со мной эти песни поёт,
Пусть сильнее сердечко забьётся!"

Мысль тихонько шепочет:"Не верь той весне!"
Но уже полюбилась беседа,
Пробудились мечты и напевы во мне...
О, весна, - за тобою победа!

=============================================
Оригінал:

Довго я не хотіла коритись весні,
Не хотіла її вислухати,
Тії речі лагідні, знадні, чарівні
Я боялась до серця приймати.


«Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, –
Не чаруй і не ваб надаремне.
Що мені по красі тій веселій, ясній?
В мене серце і смутне, і темне».


А весна гомоніла: «Послухай мене!
Все кориться міцній моїй владі:
Темний гай вже забув зимування сумне
І красує в зеленім наряді;


Темна хмара озвалася громом гучним,
Освітилась огнем блискавиці;
Вкрилась темна земля зіллям-рястом дрібним;
Все кориться мені, мов цариці;


Хай же й темнеє серце твоє оживе
І на спів мій веселий озветься,
Бо на нього озвалося все, що живе,
В тебе ж серце живе, бо ще б’ється!»


Тихо думка шепоче: «Не вір тій весні!»
Та даремна вже та осторога, –
Вже прокинулись мрії і співи в мені…
Весно, весно, – твоя перемога!

Леся Українка