Танець збудив в всіх похіть кляту,
І цар дав тут - таки клятву:
Геть пів-царства тобі б дав,
Аби бажання твоє знав.
 
Та до матері своєї:
Що сказать маю цареві?
Злая цього лиш чекала,
І дочці своїй сказала:
 
Не спіши, хай почекає,
Його цікавість розбирає,
І скажи доню кохана,
Хай дасть голову Йоана.
 
Та мерщій до царя йде,
Бажання каже це страшне.
Цар Ірод дуже засмутився,
Довго думав, погодився.
 
І воїнові цар сказав,
Щоб той голову відтяв,
Його улюбленому в’язню
І віддав цій дівці-блазню.
 
Воїн в темницю поспішав,
Йоану голову відтяв,
На полумиску в зал несе,
Слідом кров свята тече.
 
І танцюристці подає
Бажання матері страшне,
Дочка цю кров їй віддала
І та вдоволена взяла.
 
І з тих пір у день Йоана,
Господиня православна,
Не танцює, не жартує,
І капусту не шаткує.