Святий Харлампій з хрестом,
Був в Магнесії єпископом.
Слово Боже прославляв,
На шлях спасіння наставляв.
І прожити так зумів
До ста тринадцяти років.
Септимій Сєвєр імператор,
На християн пішов завзято.
В гоніння це на християн,
Постраждав й Харлампій сам
За Всесвяту Віру в Христа
І за відвертість до царя.
Харлампія судді хапали
І таке пропонували,
Щоб він приніс їхнім богам
Жертву, - ні – загине сам.
Харлампій від них відмовлявся,
В вірі з Хрестом залишався.
Тоді судді наказали,
Щоб кати кігті готували.
Стальні кігті лаштували
Жах- катування починали,
І кігтями тіло стругали,
Щоб вони віри позбавляли.
Стальні кігті в старе тіло
Встромили, щоб його боліло.
Тіло віру в Христа мало,
Стальні кігті розгинало.
Харлампієві кати
Перехристилися в Христі
І тут же своїм палачем
Були покарані мечем.
Далі один із судів,
По імені своїм Лукій,
Взяв причандалля, щоб карати,
І почав в тіло встромляти.
Раптом завмерли його кісті
І відпали аж по лікті.
Другий суддя Лукіан,
Плюнув в лице хуліган.
Божий гнів зійшов в ту ж мить,
Щоб за скоєне судить,
Його голова, як гад,
Повернулася назад.
І так залишалася,
Щоб люди жахалися.
Харлампій Господа молив
І, Господь обох зцілив.
Після цього Лукій сам
Уварював цим чудесам,-
Христова віра справжняя,
Й христився від Харлампія.
Лукіан, хоч не повірив,
Та зупинив все ж іновірців.
Святого муки зупинив
І покарання відмінив.
Все це про себе вирішив
І імператора звістив
Про те, що витерпів і знав,
Про все цареві розказав.
Імператор був тоді
Саме в Антіохії
Посидейській, це узнав
І в Магнесію послав
Триста воїнів своїх,
Самих жорстоких й повелів,
Щоб йому загін привів
Харлампія і доповів.
Воїни в місто поспішили
І Харлампія схопили,
Християнського єпископа,
До якого нема приступу.
Довгу бороду вплели
В грубі міцні мотузки,
І так старого повели,
Й до Антіохії прийшли.
В Антіохії тодішній,
Імператор в Христі грішний,
Наказав старця палити,
На повільнім вогні гріти.
На свій бік старця схиляв,
Запевняв і обіцяв,
Вченням богів своїх повчав,
Харлампій мучився, мовчав.
Старий Харлампій не влестився,
І на вмовляння не пустився.
З Хрестом мучився страждав,
Чудесами дивував.
Багато він чудес творив,
Що й імператор відчув вплив,
Божу силу у Христі
І залишив його в житті.
Християнський Бог могутній,
Бог силою віри всесвітній,
Імператор Сєвєр сам
Це від Харлампія впізнав.
Тоді серед оточених,
Крісп, один з приближених,
Почав царя підмовляти
І на Харлампія казати,
Що Харлампій волхв поганий,
Знущається над їх богами.
Народ до нового схиляє,
І їх ні за що має.
І Крісп таки свого добився,
І імператор погодився.
Він наказав схопити знову
Харлампія на їх розмову.
Імператор наказав,
Щоб Харлампій тут поклав,
Приніс жертву їхнім богам,
Ні – тоді загине сам.
Імператор пригрозив,
Харлампій все те відхилив.
І імператор наказав,
Щоб кат голову відтяв.
Воїни старця взяли
І до страти повели.
Харлампій став останній раз
Молитися за усіх нас.
Молитва завершена,
І душа в Бозі праведна,
Від тіла тихо відділилась
До Спасителя вселилась.
Тоді воїни пішли
І про все розповіли
Імператору про страту,
На чудеса Божі багату.
Імператор дивувався
Й заборонить не намагався
Дочці Галині старця взяти
І з почестями поховати.
Дочка Галина не поганка,
А в вірі тайна християнка,
Святе тіло поховала,
Як того віра вимагала.
В Четі-Мінеї свято мають,
Про все це нам розповідають
Священномученик, що мав
Вмерти, так Бога благав:
«Господи, якщо Тобі
До вподоби я в собі,
Молю тебе і так благаю
Твоє ім’я величаю!
Де мої мощі лежатимуть
І, їх поважатимуть,
Голоду, мору не знатимуть
І трупів не чутимуть.
Хай буде на тім місті мир,
Багатства радість, праця, пир,
Здоров,я тілу й їх насіння
І душам праведним спасіння!»
Харлампія Бог в святі ввів
І голос з неба відповів:
«Буде по твоїй молитві,
Хто вірить в Бога, буде жити.»
Помочь сайту
Поздравления
