Вірш подається під редакцією Анни Креславської
Дванадцять синів Яків мав,
Одного ж з них облюбував,
Йосифа для радості,
Що народився в старості,
Йосиф жив в сім’ї найліпше,
І мав з добра всього найбільше.
Одного ж разу всіх зізвав
І свій сон їм розказав.
Каже: послухайте, прошу,
Я свій сон вам розкажу,
Що мені приснилося
І в що перетворилося.
Отож, сплю - сниться мені,
На все Божа воля,
Всі ми в’яжемо снопи,
Та й посеред поля.
Аж підвівся тут мій сніп,
Тай стоїть, ваші ж тоді
Снопи кругом поспинались,
Та й перед моїм посхилялись.
Тоді й кажуть йому брати:
Чи ж направду царем ти
Будеш понад нами
Старшими братами?.
Ще й другий сон йому приснився,
Він і ним їм похвалився.
І про все, що було там,
Розповів своїм братам.
Каже: Снився мені знов,
Ще один незвичний сон,
Що сонце, місяць і зірки
Мені вклонилися, таки.
Те, що сказав братам своїм,
Те й батькові це оповів.
А батько насварив його:
«Що то за сон, чи ж буде то
Справді,- прийдемо всі ми:
Я і мати, і брати,
Щоб уклонитися тобі
Аж до самої землі».
Брати не могли видужати,
Стали йому завидувати.
Яків на те має своє,
Запам’ятав собі все те.
| leonid abram # 20 августа 2013 в 15:00 0 | ||
|
Литературный сайт Парнас предоставляет авторам возможность свободной публикации своих литературных произведений в сети Интернет.

