Того вечора святого
Не було учня одного
З ними, що Близнюк був звався,
Він десь сам поневірявся.
Тож повідали йому
Інші учні наяву:
«Ми Господа бачили,
Та ще й з ним балакали!»
Та він відрік: «Якщо я
Так, як в мені душа моя,
На ньому не побачу знаків
І на руках ран від цв’яхів,
І не вкладу, немов між п’яльця,
У ті місця свого пальця,
А й руки не вкладу в бік,
Не повірю, що він зміг
Смерть в життя перетворити
І все переворушити,
В такому пеклі вигнітитись,
Та ще й вам живим з’явитись.»
По вісьмох днях вони знову
Зібрались на свою розмову,
А й Тома був разом з ними,
З одновірцями своїми.
Ісус стає серед кімнати,
Та й починає їм казати:
«Мир вам!» Тоді ж до Томи:
«Подай-но палець свій сюди!
Ти від моєї бо ж науки,
Глянь на мої ноги й руки,
Руку ж твою простягни
І у мій бік її вклади.
Та й не будь невіруючий,
А будь, назавжди, віруючий!»
І відказав Тома, як вмів:
«Бог ти мій і Господь мій!
А Ісус йому і каже:
«Ти вже в істині весь майже!
Побачив рани на мені,
То й віруєш! Щасливі ж ті,
Які не бачивши все це,
Увірували, як в святе:
В мою науку, в моє слово
І у Христа, мене самого!
Увірувавши ж, знання мали
І про мудрість пам’ятали!
Щоб все робили до пуття,
В ім’я небесного життя!»
Помочь сайту
Поздравления
