Гляньте  ось по Галилеї,
Як ростуть в полі лілеї;
І не працюють, не прядуть,
А які ж гарні ростуть.
 
Та я кажу і те зазначу,
Про що знаю і що бачу,
Що квіти ці так бездоганні,
Що й Соломон у своїй славі,
 
У всій славі, що він мав,
Подібних шатів не вдягав.
Шатів красивих таких,
В які одіта одна з них.
 
То ж  коли зілля оте,
Що сьогодні ще цвіте,
А завтра кидають до печі
Бог так одіває врешті.
 
То чи не багато більше,
Вас одягає й вартісніше,
Маловірні? Оговтуйтеся
Отож і не турбуйтеся,
 
Промовлявши: Що нам їсти,
Та що пити, - де присісти?
У що зодягнемося,
Від чого збережемося?
 
Про все те, вам добре знанні,
Побиваються погани.
Отець же ваш небесний знає
І усе те посилає,
 
Що вам в даний час потрібне,
Що термінове, не обхідне.
Шукайте перше Царство Боже,
Та його справедливість. Отже
 
Усе те Вам докладеться,
Не  знати, як само візьметься.
Отож уже схаменіться
І завтрашнім днем не баріться.
 
Завтрашній день, кажу вам,
Турбуватиметься сам
Про себе. Це ж бо його втіха.
Доволі дневі його лиха.