ГлавнаяПоэзияЛирикаРелигиозная → Архангел, вогню і світла Божого, Уриїл

 

Архангел, вогню і світла Божого, Уриїл

7 июня 2013 - leonid abram
article140769.jpg

           

  Архангел Уриїл є, звісно,

Божий вогонь, Боже світло.

Вогонь той що зігріває,

Світло ж сонцем в небі сяє.

  

В гніві вогонь палахкотить,

Все горить, гуде, тріщить.

До вірних Уриїл летить

І зло в добро робить в ту ж мить.

 

І ще так в житті буває:

Світло сліпить, а не сяє,

Світло розкоші достатку,

Світло, а не все в порядку.

 

І ті, хто Уриїла знають,

Допомогти його благають.

І щоб він їх благословив

 Та з світла не свого звільнив.

 

Уриїл роботу знає,

За вогонь відповідає,

Перед Богом звіт складає,

Вогонь же таким буває:

 

Вогонь – це є поява Бога

І нашим гріхам облога,

І знищення їх за звичай,

Наприклад, на горі Синай.

 

Ісус Христос прийде, нарешті,

В своєму другому пришесті,

Сказав апостол: Наяву,

З’явиться в полум’ї вогню.

 

Вогняними язиками

Вогонь горів над головами.

Це святий дух, в силі своїй,

Сходив на апостолів.

 

Вогонь завжди сходив від Бога,

Де була жертва готова

І поїдав жертву свою,

Людьми приготовлену.

 

Він зійшов в дні дивнії,

При освячені скинії.

І його треба весь час

Глядіти, щоб він не погас.

 

У багатьох древніх народів

Вогонь священний у Господі,

Він як символ і емблема

Сонця і усього неба.

 

Вогонь є як покарання,

Як важке випробування,

Що нищівництва завдає

І спустошення несе.

 

Пам’ятаю мову цю,

Останнім же ділом вогню.

Згідно Нового Завіту,

Для нас буде кінець світу.

 

Час іде і день настане,

І кожне діло явне стане,

Бо Господь, що до нас йде,

Зробить явним наше все.

 

Він відкривається в вогні

І випробовує в собі

Діло кожного на гідність,

Богові на необхідність.

 

Є незгасимий вогонь пекла,

Де жара, спека нестерпна.

І стан грішників у ньому,

В цьому пеклі вогняному.

 

Існує ще вогонь кохання,

Душі приємне завмирання.

Серце ангелом летить,

Любов – вогонь палахкотить.

 

Язик і ворог заодно, –

Вогонь, страхіття, жах і зло.

Злий язик, – вогонь язик,

Його не візьмеш на гаплик.

 

І навіть сам наш Бог Господь,-

Називається вогонь,

Що все пожирає,

Що все спопеляє.

 

Тому, ми приймаємо

І пильно зберігаємо

Непохитне царство міри,

Своєї головної віри.

 

Слова з Біблії нас вчать:

Зберігаймо благодать

Й служімо нею до вподоби

Богові, нашої згоди.

 

З побожністю служімо, з страхом,

З острахом, душевним ляком,

Бо Бог наш ревністю палає,

Бог наш – вогонь, що пожирає.

 

Здавна, колись і до нині

На Пасху у Єрусалимі

Сходить, всі знають про те,

Святий вогонь, що не пече.

 

Мій же вогонь – пісня-вінок

Із різних вогняних думок,

Що Бога –вогонь прославляють

Й вогнем натхнення зігрівають.

 

Співаю мудрості хвалу

Для Бога,  Господа вогню,

Бо Бог нас вогнем карає  

І вогнем благословляє!     

 

       (закінчення буде)              

 

 

 

 

 

 

 

           

© Copyright: leonid abram, 2013

Регистрационный номер №0140769

от 7 июня 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0140769 выдан для произведения:

                       Архангел Уриїл є, звісно,

                       Божий вогонь, Боже світло.

Вогонь той що зігріває,

Світло ж сонцем в небі сяє.

 

 

 

  

 

 

 

                      В гніві вогонь палахкотить,

Все горить, гуде, тріщить.

До вірних Уриїл летить

І зло в добро робить в ту ж мить.

 

 

 

 

 

 

 

І ще так в житті буває:

Світло сліпить, а не сяє,

Світло розкоші достатку,

Світло, а не все в порядку.

 

 

 

 

 

 

 

І ті, хто Уриїла знають,

Допомогти його благають.

І щоб він їх благословив

 Та з світла не свого звільнив.

 

 

 

 

 

 

 

Уриїл роботу знає,

За вогонь відповідає,

Перед Богом звіт складає,

Вогонь же таким буває:

 

 

 

 

 

 

 

Вогонь – це є поява Бога

І нашим гріхам облога,

І знищення їх за звичай,

Наприклад, на горі Синай.

 

 

 

 

 

 

 

Ісус Христос прийде, нарешті,

В своєму другому пришесті,

Сказав апостол: Наяву,

З’явиться в полум’ї вогню.

 

 

 

 

 

 

 

Вогняними язиками

Вогонь горів над головами.

Це святий дух, в силі своїй,

Сходив на апостолів.

 

 

 

 

 

 

 

Вогонь завжди сходив від Бога,

Де була жертва готова

І поїдав жертву свою,

Людьми приготовлену.

 

 

 

 

 

 

 

Він зійшов в дні дивнії,

При освячені скинії.

І його треба весь час

Глядіти, щоб він не погас.

 

 

 

 

 

 

 

У багатьох древніх народів

Вогонь священний у Господі,

Він як символ і емблема

Сонця і усього неба.

 

 

 

 

 

 

 

Вогонь є як покарання,

Як важке випробування,

Що нищівництва завдає

І спустошення несе.

 

 

 

 

 

 

 

Пам’ятаю мову цю,

Останнім же ділом вогню.

Згідно Нового Завіту,

Для нас буде кінець світу.

 

 

 

 

 

 

 

Час іде і день настане,

І кожне діло явне стане,

Бо Господь, що до нас йде,

Зробить явним наше все.

 

 

 

 

 

 

 

Він відкривається в вогні

І випробовує в собі

Діло кожного на гідність,

Богові на необхідність.

 

 

 

 

 

 

 

Є незгасимий вогонь пекла,

Де жара, спека нестерпна.

І стан грішників у ньому,

В цьому пеклі вогняному.

 

 

 

 

 

 

 

Існує ще вогонь кохання,

Душі приємне завмирання.

Серце ангелом летить,

Любов – вогонь палахкотить.

 

 

 

 

 

 

 

Язик і ворог заодно, –

Вогонь, страхіття, жах і зло.

Злий язик, – вогонь язик,

Його не візьмеш на гаплик.

 

 

 

 

 

 

 

І навіть сам наш Бог Господь,-

Називається вогонь,

Що все пожирає,

Що все спопеляє.

 

 

 

 

 

 

 

Тому, ми приймаємо

І пильно зберігаємо

Непохитне царство міри,

Своєї головної віри.

 

 

 

 

 

 

 

Слова з Біблії нас вчать:

Зберігаймо благодать

Й служімо нею до вподоби

Богові, нашої згоди.

 

 

 

 

 

 

 

З побожністю служімо, з страхом,

З острахом, душевним ляком,

Бо Бог наш ревністю палає,

Бог наш – вогонь, що пожирає.

 

 

 

 

 

 

 

Здавна, колись і до нині

На Пасху у Єрусалимі

Сходить, всі знають про те,

Святий вогонь, що не пече.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мій же вогонь – пісня-вінок

Із різних вогняних думок,

Що Бога –вогонь прославляють

 

 

 

Й вогнем натхнення зігрівають.

 

 

 

 

 

 

 

Співаю мудрості хвалу

 

 

 

Для Бога,  Господа вогню,

 

 

 

 

 

 

Бо Бог нас вогнем карає  

І вогнем благословляє!     

 

       (закінчення буде)     

Рейтинг: +1 298 просмотров
Комментарии (2)
Элина Данилина # 10 июня 2013 в 18:51 0
Замечательное стихотворение на библейскую тему!Очень глубокое и познавательное!
Браво! Спасибо , милый Ленечка, за твой труд! Он всем нужен , особенно молодежи!
С теплом Элинка.
leonid abram # 10 июня 2013 в 19:04 0
Спасибо Вам, уважаемая Элина, за глубокие, познавательные и нужные слова Вашего коментария! С уважением Леонид.