ГлавнаяСтихиЛирикаФилософская → Особисте...

Особисте...

Вчера в 23:03 - Ольга Юрковская

Народився не тоді, коли бажав,

Серед хмар зарослої пустелі,

Те, що не хотів—одразу мав, 

Що хотів — розбилося о скелі.


Скільки ще омріяних думок,

Темряві віддам, зламаю біллю, 

Я зробив у всесвіт щирий крок,

А чи щирий був він-сам не вірю.


Може є за хмарами блакить,

Щастя — ні чи дотиків спіткання,

Під дощем говорять треба жить,

Розуміти сенс виразного мовчання.


Я не той, кого цілують звідусіль,

У чиїй на мить ховаються безодні,

Встигнеш ще набрати зайвих слів,

Стерти оплесками сонячні долоні.


На очах малюю тишу сноведінь,

Де почнеться завтрішнє минуле,

Уночі шукав свою дорослу тінь, 

І не памʼятав, чи справді вона була.


Народився не тоді, коли бажав,

У думках квітучої пустелі,

Те, що не хотів—одразу  мав, 

Що хотів — розбилося о скелі.

© Copyright: Ольга Юрковская, 2025

Регистрационный номер №0542347

от Вчера в 23:03

[Скрыть] Регистрационный номер 0542347 выдан для произведения:

Народився не тоді, коли бажав,

Серед хмар зарослої пустелі,

Те, що не хотів—одразу мав, 

Що хотів — розбилося о скелі.


Скільки ще омріяних думок,

Темряві віддам, зламаю біллю, 

Я зробив у всесвіт щирий крок,

А чи щирий був він-сам не вірю.


Може є за хмарами блакить,

Щастя — ні чи дотиків спіткання,

Під дощем говорять треба жить,

Розуміти сенс виразного мовчання.


Я не той, кого цілують звідусіль,

У чиїй на мить ховаються безодні,

Встигнеш ще набрати зайвих слів,

Стерти оплесками сонячні долоні.


На очах малюю тишу сноведінь,

Де почнеться завтрішнє минуле,

Уночі шукав свою дорослу тінь, 

І не памʼятав, чи справді вона була.


Народився не тоді, коли бажав,

У думках квітучої пустелі,

Те, що не хотів—одразу  мав, 

Що хотів — розбилося о скелі.

 
Рейтинг: 0 8 просмотров
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!