Мiй вiнок

7 июля 2016 - Валентина Коц

Я знову не довірилась Тобі,
І знову над безодньой задрімала...
Була весь час у сильній боротьбі,
Та перемоги так і не дістала.

Чому така розбита, немов ніч?
Чому в своїй душі весь час блукаю?
То в кригу поринаю, а то в піч...
І сили звідти вибратись не маю.

Якийсь глухий куток в собі знайшла
І там сиджу, збираю сльози болю.
Де схибила в шляху, не так пішла,
Що зараз маю незбагненну долю?!

Ти бачиш все... Ти знаєш кожен крок...
Спини мене тоді, коли не можу
Засвоїти належно Твій урок,
В Твоїх руках переломившись, Боже!..

Збираються до купи голочки
Вплітаючись у мій вінок терновий.
Ці болісні надміру «квіточки»
У кожнім дні пускати кров готові.

Чекаю я на ранок у житті,
Який пробудить все єство співати.
Мій дух тепер є у передчутті,
Що скоро буде волю вічну мати.

Регистрационный номер №0347118

от 7 июля 2016

[Скрыть] Регистрационный номер 0347118 выдан для произведения: Я знову не довірилась Тобі,
І знову над безодньой задрімала...
Була весь час у сильній боротьбі,
Та перемоги так і не дістала.

Чому така розбита, немов ніч?
Чому в своїй душі весь час блукаю?
То в кригу поринаю, а то в піч...
І сили звідти вибратись не маю.

Якийсь глухий куток в собі знайшла
І там сиджу, збираю сльози болю.
Де схибила в шляху, не так пішла,
Що зараз маю незбагненну долю?!

Ти бачиш все... Ти знаєш кожен крок...
Спини мене тоді, коли не можу
Засвоїти належно Твій урок,
В Твоїх руках переломившись, Боже!..

Збираються до купи голочки
Вплітаючись у мій вінок терновий.
Ці болісні надміру «квіточки»
У кожнім дні пускати кров готові.

Чекаю я на ранок у житті,
Який пробудить все єство співати.
Мій дух тепер є у передчутті,
Що скоро буде волю вічну мати.

Я не така...

Смиренье - голову склоняет

Рейтинг: 0 250 просмотров

Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!