ГлавнаяПоэзияЛирикаФилософская → Я люблю свій народ, Україну!

 

Я люблю свій народ, Україну!

24 марта 2013 - Евгений Кедров
article125720.jpg

Я люблю свій народ, Україну,

Свою землю, прекрасний мій рід,

Суверенну мою Батьківщину,

За яку в мене серце болить!

 

Дотепер рвуть її на шматини

Політичні шакали й вовки,

Забирають красу її, силу,

Це доколи терпітимо ми?

 

Нащі пращури бились за неї,

Віддавали у битвах життя,

Їх вбивали, гойдали на реях,

Дотепер не пізнав каяття...

 

Їх кріпачили, в тюрми кидали,

Їх морили як тих тарганів,

Як якийсь другий сорт зневажали,

Розповісти не вистачить слів...

 

Опікалися ними суворо

Та тримали в “залізній руці”,

Відбираючи волю і мову,

І саджаючи їх на кілки...

 

Сотні років наруги, зневаги,

Сотні років в кайданах, ярмі...

Потурали країну то ляхи,

А то «браття» свої москалі...

 

Я люблю тебе, моя Державо!

Моя нене, казав як Тарас,

І я вірю, що пізно, чи рано,

Та настане, та прийде той час,

 

Коли Ти розірвеш оті пути

Та підіймешся вгору над цим,

Коли тих ворогів їхні руки

Обірве, накінець, Божий грім,

 

Коли всі вороги ці закляті,

Да поринуть у прірву з кінцем,

І коли в українській вже хаті

Зацарюють і спокій і мир!

 

12.09.2007р.

 

© Евгений Кедров, 2009

Свидетельство о публикации: № 6963-127067/20091128

 

© Copyright: Евгений Кедров, 2013

Регистрационный номер №0125720

от 24 марта 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0125720 выдан для произведения:

Я люблю свій народ, Україну,

Свою землю, прекрасний мій рід,

Суверенну мою Батьківщину,

За яку в мене серце болить!

 

Дотепер рвуть її на шматини

Політичні шакали й вовки,

Забирають красу її, силу,

Це доколи терпітимо ми?

 

Нащі пращури бились за неї,

Віддавали у битвах життя,

Їх вбивали, гойдали на реях,

Дотепер не пізнав каяття...

 

Їх кріпачили, в тюрми кидали,

Їх морили як тих тарганів,

Як якийсь другий сорт зневажали,

Розповісти не вистачить слів...

 

Опікалися ними суворо

Та тримали в “залізній руці”,

Відбираючи волю і мову,

І саджаючи їх на кілки...

 

Сотні років наруги, зневаги,

Сотні років в кайданах, ярмі...

Потурали країну то ляхи,

А то «браття» свої москалі...

 

Я люблю тебе, моя Державо!

Моя нене, казав як Тарас,

І я вірю, що пізно, чи рано,

Та настане, та прийде той час,

 

Коли Ти розірвеш оті пути

Та підіймешся вгору над цим,

Коли тих ворогів їхні руки

Обірве, накінець, Божий грім,

 

Коли всі вороги ці закляті,

Да поринуть у прірву з кінцем,

І коли в українській вже хаті

Зацарюють і спокій і мир!

 

12.09.2007р.

 

© Евгений Кедров, 2009

Свидетельство о публикации: № 6963-127067/20091128

 

Рейтинг: 0 220 просмотров
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!