ГлавнаяСтихиЛирикаФилософская → Я люблю свій народ, Україну!

Я люблю свій народ, Україну!

24 марта 2013 - Евгений Кедров
article125720.jpg

Я люблю свій народ, Україну,

Свою землю, прекрасний мій рід,

Суверенну мою Батьківщину,

За яку в мене серце болить!

 

Дотепер рвуть її на шматини

Політичні шакали й вовки,

Забирають красу її, силу,

Це доколи терпітимо ми?

 

Нащі пращури бились за неї,

Віддавали у битвах життя,

Їх вбивали, гойдали на реях,

Дотепер не пізнав каяття...

 

Їх кріпачили, в тюрми кидали,

Їх морили як тих тарганів,

Як якийсь другий сорт зневажали,

Розповісти не вистачить слів...

 

Опікалися ними суворо

Та тримали в “залізній руці”,

Відбираючи волю і мову,

І саджаючи їх на кілки...

 

Сотні років наруги, зневаги,

Сотні років в кайданах, ярмі...

Потурали країну то ляхи,

А то «браття» свої москалі...

 

Я люблю тебе, моя Державо!

Моя нене, казав як Тарас,

І я вірю, що пізно, чи рано,

Та настане, та прийде той час,

 

Коли Ти розірвеш оті пути

Та підіймешся вгору над цим,

Коли тих ворогів їхні руки

Обірве, накінець, Божий грім,

 

Коли всі вороги ці закляті,

Да поринуть у прірву з кінцем,

І коли в українській вже хаті

Зацарюють і спокій і мир!

 

12.09.2007р.

 

© Евгений Кедров, 2009

Свидетельство о публикации: № 6963-127067/20091128

 

© Copyright: Евгений Кедров, 2013

Регистрационный номер №0125720

от 24 марта 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0125720 выдан для произведения:

Я люблю свій народ, Україну,

Свою землю, прекрасний мій рід,

Суверенну мою Батьківщину,

За яку в мене серце болить!

 

Дотепер рвуть її на шматини

Політичні шакали й вовки,

Забирають красу її, силу,

Це доколи терпітимо ми?

 

Нащі пращури бились за неї,

Віддавали у битвах життя,

Їх вбивали, гойдали на реях,

Дотепер не пізнав каяття...

 

Їх кріпачили, в тюрми кидали,

Їх морили як тих тарганів,

Як якийсь другий сорт зневажали,

Розповісти не вистачить слів...

 

Опікалися ними суворо

Та тримали в “залізній руці”,

Відбираючи волю і мову,

І саджаючи їх на кілки...

 

Сотні років наруги, зневаги,

Сотні років в кайданах, ярмі...

Потурали країну то ляхи,

А то «браття» свої москалі...

 

Я люблю тебе, моя Державо!

Моя нене, казав як Тарас,

І я вірю, що пізно, чи рано,

Та настане, та прийде той час,

 

Коли Ти розірвеш оті пути

Та підіймешся вгору над цим,

Коли тих ворогів їхні руки

Обірве, накінець, Божий грім,

 

Коли всі вороги ці закляті,

Да поринуть у прірву з кінцем,

І коли в українській вже хаті

Зацарюють і спокій і мир!

 

12.09.2007р.

 

© Евгений Кедров, 2009

Свидетельство о публикации: № 6963-127067/20091128

 

Рейтинг: 0 280 просмотров
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!

Новости партнеров
Загрузка...

 

Популярные стихи за месяц
142
134
128
112
100
97
89
88
88
87
77
75
66
МАСЛЯНА 11 февраля 2018 (Наталия Суханова)
65
65
Твои глаза... 21 января 2018 (Виктор Лидин)
63
63
Спасибо маме 31 января 2018 (Тая Кузмина)
60
60
ЦЕПОЧКА 20 января 2018 (Рената Юрьева)
58
58
58
57
57
56
56
54
52
Рядом с тобой... 21 января 2018 (Demen Keaper)
50
50