ГлавнаяПоэзияЛирикаФилософская → Я люблю свій народ, Україну!

Я люблю свій народ, Україну!

24 марта 2013 - Евгений Кедров
article125720.jpg

Я люблю свій народ, Україну,

Свою землю, прекрасний мій рід,

Суверенну мою Батьківщину,

За яку в мене серце болить!

 

Дотепер рвуть її на шматини

Політичні шакали й вовки,

Забирають красу її, силу,

Це доколи терпітимо ми?

 

Нащі пращури бились за неї,

Віддавали у битвах життя,

Їх вбивали, гойдали на реях,

Дотепер не пізнав каяття...

 

Їх кріпачили, в тюрми кидали,

Їх морили як тих тарганів,

Як якийсь другий сорт зневажали,

Розповісти не вистачить слів...

 

Опікалися ними суворо

Та тримали в “залізній руці”,

Відбираючи волю і мову,

І саджаючи їх на кілки...

 

Сотні років наруги, зневаги,

Сотні років в кайданах, ярмі...

Потурали країну то ляхи,

А то «браття» свої москалі...

 

Я люблю тебе, моя Державо!

Моя нене, казав як Тарас,

І я вірю, що пізно, чи рано,

Та настане, та прийде той час,

 

Коли Ти розірвеш оті пути

Та підіймешся вгору над цим,

Коли тих ворогів їхні руки

Обірве, накінець, Божий грім,

 

Коли всі вороги ці закляті,

Да поринуть у прірву з кінцем,

І коли в українській вже хаті

Зацарюють і спокій і мир!

 

12.09.2007р.

 

© Евгений Кедров, 2009

Свидетельство о публикации: № 6963-127067/20091128

 

© Copyright: Евгений Кедров, 2013

Регистрационный номер №0125720

от 24 марта 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0125720 выдан для произведения:

Я люблю свій народ, Україну,

Свою землю, прекрасний мій рід,

Суверенну мою Батьківщину,

За яку в мене серце болить!

 

Дотепер рвуть її на шматини

Політичні шакали й вовки,

Забирають красу її, силу,

Це доколи терпітимо ми?

 

Нащі пращури бились за неї,

Віддавали у битвах життя,

Їх вбивали, гойдали на реях,

Дотепер не пізнав каяття...

 

Їх кріпачили, в тюрми кидали,

Їх морили як тих тарганів,

Як якийсь другий сорт зневажали,

Розповісти не вистачить слів...

 

Опікалися ними суворо

Та тримали в “залізній руці”,

Відбираючи волю і мову,

І саджаючи їх на кілки...

 

Сотні років наруги, зневаги,

Сотні років в кайданах, ярмі...

Потурали країну то ляхи,

А то «браття» свої москалі...

 

Я люблю тебе, моя Державо!

Моя нене, казав як Тарас,

І я вірю, що пізно, чи рано,

Та настане, та прийде той час,

 

Коли Ти розірвеш оті пути

Та підіймешся вгору над цим,

Коли тих ворогів їхні руки

Обірве, накінець, Божий грім,

 

Коли всі вороги ці закляті,

Да поринуть у прірву з кінцем,

І коли в українській вже хаті

Зацарюють і спокій і мир!

 

12.09.2007р.

 

© Евгений Кедров, 2009

Свидетельство о публикации: № 6963-127067/20091128

 

Рейтинг: 0 257 просмотров
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!

Популярные стихи за месяц
117
113
102
98
97
96
91
90
83
80
79
75
73
71
69
67
66
66
64
64
63
61
58
58
56
56
54
53
52
48