ГлавнаяСтихиЛирикаФилософская → Я люблю свій народ, Україну!

Я люблю свій народ, Україну!

24 марта 2013 - Евгений Кедров
article125720.jpg

Я люблю свій народ, Україну,

Свою землю, прекрасний мій рід,

Суверенну мою Батьківщину,

За яку в мене серце болить!

 

Дотепер рвуть її на шматини

Політичні шакали й вовки,

Забирають красу її, силу,

Це доколи терпітимо ми?

 

Нащі пращури бились за неї,

Віддавали у битвах життя,

Їх вбивали, гойдали на реях,

Дотепер не пізнав каяття...

 

Їх кріпачили, в тюрми кидали,

Їх морили як тих тарганів,

Як якийсь другий сорт зневажали,

Розповісти не вистачить слів...

 

Опікалися ними суворо

Та тримали в “залізній руці”,

Відбираючи волю і мову,

І саджаючи їх на кілки...

 

Сотні років наруги, зневаги,

Сотні років в кайданах, ярмі...

Потурали країну то ляхи,

А то «браття» свої москалі...

 

Я люблю тебе, моя Державо!

Моя нене, казав як Тарас,

І я вірю, що пізно, чи рано,

Та настане, та прийде той час,

 

Коли Ти розірвеш оті пути

Та підіймешся вгору над цим,

Коли тих ворогів їхні руки

Обірве, накінець, Божий грім,

 

Коли всі вороги ці закляті,

Да поринуть у прірву з кінцем,

І коли в українській вже хаті

Зацарюють і спокій і мир!

 

12.09.2007р.

 

© Евгений Кедров, 2009

Свидетельство о публикации: № 6963-127067/20091128

 

© Copyright: Евгений Кедров, 2013

Регистрационный номер №0125720

от 24 марта 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0125720 выдан для произведения:

Я люблю свій народ, Україну,

Свою землю, прекрасний мій рід,

Суверенну мою Батьківщину,

За яку в мене серце болить!

 

Дотепер рвуть її на шматини

Політичні шакали й вовки,

Забирають красу її, силу,

Це доколи терпітимо ми?

 

Нащі пращури бились за неї,

Віддавали у битвах життя,

Їх вбивали, гойдали на реях,

Дотепер не пізнав каяття...

 

Їх кріпачили, в тюрми кидали,

Їх морили як тих тарганів,

Як якийсь другий сорт зневажали,

Розповісти не вистачить слів...

 

Опікалися ними суворо

Та тримали в “залізній руці”,

Відбираючи волю і мову,

І саджаючи їх на кілки...

 

Сотні років наруги, зневаги,

Сотні років в кайданах, ярмі...

Потурали країну то ляхи,

А то «браття» свої москалі...

 

Я люблю тебе, моя Державо!

Моя нене, казав як Тарас,

І я вірю, що пізно, чи рано,

Та настане, та прийде той час,

 

Коли Ти розірвеш оті пути

Та підіймешся вгору над цим,

Коли тих ворогів їхні руки

Обірве, накінець, Божий грім,

 

Коли всі вороги ці закляті,

Да поринуть у прірву з кінцем,

І коли в українській вже хаті

Зацарюють і спокій і мир!

 

12.09.2007р.

 

© Евгений Кедров, 2009

Свидетельство о публикации: № 6963-127067/20091128

 

Рейтинг: 0 276 просмотров
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!

 

 

Популярные стихи за месяц
129
98
95
Подруги 11 ноября 2017 (Татьяна Петухова)
94
93
92
86
72
70
61
59
Предзимье 31 октября 2017 (Виктор Лидин)
57
57
54
Осеннее 11 ноября 2017 (Нина Колганова)
53
Перчатка 19 ноября 2017 (Виктор Лидин)
51
51
50
49
46
Наши мысли... 10 ноября 2017 (Виктор Лидин)
46
45
45
43
41
41
39
В ДОРОГЕ 1 ноября 2017 (Рената Юрьева)
39
39
35