ГлавнаяСтихиЛирикаФилософская → ЦВЕТ СЧАСТЬЯ - укр.

ЦВЕТ СЧАСТЬЯ - укр.

21 июня 2018 - Фрида Полак
article419078.jpg

Білий першо-січневий пухнастенький сніг,
Новорічний, як чиста легка плащаниця.
Може, щастя в заметах на сонці іскриться?
Може, місяць до ранку на землю приліг?

Я писав би про щастя та світлу любов,
Та розлилися, ніби в дитинстві, чорнила.
Не закрити сторінку – бракує вже сили
Зняти смутку наліт, бал пожвавити знов.

Хай давно відлетів той блакитний вагон – 
Тільки хочеться вірити: ми пасажири.
Та частіше лечу в несподівані дири –
Взагалі, не реальність, але і не сон.

Я у мріях вертаюсь на рідний поріг,
Де усi ми знялися на знімку відразу.
Щастя! – я відчуваю складніш раз до разу:
Що в дитинстві воно залишилося, звик.

Ухопившись за хвіст перелітних птахів,
Вірю вісниці кольору ультрамарину:
Радість поряд...– і, нібито фільм старовинний,
Обережно укладена десь між рядків.

Ми з роками стаємо чуттєві стократ,
Ті залишки солодкі. Згадати приємно,
Як цукерки знімали з ялинки таємно.
Та минуле, на жаль, не вернути назад!

Колір щастя який? Серед днів і ночей
Він весни колорит, з сонцем зустрічі зранку,
Він рожевий відтінок морського світанку
Та любові – зелених коханих очей.

   

© Copyright: Фрида Полак, 2018

Регистрационный номер №0419078

от 21 июня 2018

[Скрыть] Регистрационный номер 0419078 выдан для произведения: Білий першо-січневий пухнастенькій сніг,
Новорічний, як чиста легка плащаниця.
Може, щастя в заметах на сонці іскриться?
Може, місяць до ранку на землю приліг?

Я писав би про щастя та світлу любов,
Та розлилися, ніби в дитинстві, чорнила.
Не закрити сторінку – бракує вже сили
Зняти смутку наліт, бал пожвавити знов.

Хай давно відлетів той блакитний вагон – 
Тільки хочеться вірити: ми пасажири.
Та частіше лечу в несподівані дири –
Взагалі, не реальність, але і не сон.

Я у мріях вертаюсь на рідний поріг,
Де усi ми знялися на знімку відразу.
Щастя! – я відчуваю складніш раз до разу:
Що в дитинстві воно залишилося, звик.

Ухопившись за хвіст перелітних птахів,
Вірю вісниці кольору ультрамарину:
Радість поряд...– і, нібито фільм старовинний,
Обережно укладена десь між рядків.

Ми з роками стаємо чуттєві стократ,
Ті залишки солодкі. Згадати приємно,
Як цукерки знімали з ялинки таємно.
Та минуле, на жаль, не вернути назад!

Колір щастя який? Серед днів і ночей
Він весни колорит, з сонцем зустрічі зранку,
Він рожевий відтінок морського світанку
Та любові – зелених коханих очей.


Рейтинг: +3 162 просмотра
Комментарии (8)
Галина Дашевская # 21 июня 2018 в 18:01 +1
Фридочка, ты настоящее чудо! Прекрасный стих! Я получила удовольствие от прочтения. Я ещё люблю украинские песни. Смотрю фильмы украинских режиссёров.
Я ведь детство провела в Грузии, а приехав сюда, была освобождена от изучения укр. языка. Вот зря.
Фрида Полак # 21 июня 2018 в 18:05 0
А я ведь родилась и до самого замужества жила в Одесской области. Украинский для меня такой же родной язык, как русский. Порой так хочется просто "побалакать" с кем-то, вот и пишу иногда украинские стихи. И песни до сих пор пою на украинском языке...
Спасибо, Галочка, за твой чуткий душевный отклик!

Пронькина Татьяна # 21 июня 2018 в 18:52 0
Фрида, прелесть твоё стихотворение! Вся певучесть украинского языка здесь, вся душевность этого народа! Песни тоже очень уважаю - 7aa69dac83194fc69a0626e2ebac3057 даст Бог, споём когда-нибудь!
Фрида Полак # 21 июня 2018 в 18:58 +1
Спасибо большое, дорогая Танечка, за тёплый душевный отклик!
Мне очень приятно, что и эта сторона моего творчества - переводы - не оставляет читателей
равнодушными.

Анна Гирик # 21 июня 2018 в 19:27 +1

Какое красивое стихотворение!!
Фридочка, браво!!
Мне очень понравилось!!
Спасибо!!

Фрида Полак # 21 июня 2018 в 21:05 0
Дорогая Аннушка! Моя искренняя благодарность Вам за добрые комментарии и высокие оценки!
Мне бесконечно приятно, что и мои украинские стихи находят отклик в душе моих друзей и читателей.

Татьяна # 21 июня 2018 в 20:38 +1
Ах, який дивовижний,співучий, ностальгічний вірш! І дійсно, подумки, все частіше ми вертаємося до рідного порогу... Але "минуле, на жаль, не вернути назад!", лише залишилися солодкі спогади про те, які ми були, тоді, щасливі.... Ваша правда : щастя, у кожного, свого кольору! Воно, дійсно - різнокольорове! Дуже сподобався вірш! Дякую! smayliki-prazdniki-34
Фрида Полак # 21 июня 2018 в 21:01 0
Всією душею вдячна Вам, Тетяна, за чуйний щирий відгук душі!
Дуже рада, що мої українські вірші теж подобаються читачам.

Популярные стихи за месяц
141
87
84
83
80
68
67
НАДЕЖДА 18 ноября 2018 (Юрий Веригин)
67
64
64
63
62
61
61
59
59
58
57
56
Грация... 28 ноября 2018 (Виктор Лидин)
54
50
49
47
47
МОЙ ОТВЕТ 24 ноября 2018 (Рената Юрьева)
46
43
41
37
35
34