Главная → Стихи → Лирика → Философская → ЦВЕТ СЧАСТЬЯ - укр.

ЦВЕТ СЧАСТЬЯ - укр.

21 июня 2018 - Фрида Полак
article419078.jpg

Білий першо-січневий пухнастенький сніг,
Новорічний, як чиста легка плащаниця.
Може, щастя в заметах на сонці іскриться?
Може, місяць до ранку на землю приліг?

Я писав би про щастя та світлу любов,
Та розлилися, ніби в дитинстві, чорнила.
Не закрити сторінку – бракує вже сили
Зняти смутку наліт, бал пожвавити знов.

Хай давно відлетів той блакитний вагон – 
Тільки хочеться вірити: ми пасажири.
Та частіше лечу в несподівані дири –
Взагалі, не реальність, але і не сон.

Я у мріях вертаюсь на рідний поріг,
Де усi ми знялися на знімку відразу.
Щастя! – я відчуваю складніш раз до разу:
Що в дитинстві воно залишилося, звик.

Ухопившись за хвіст перелітних птахів,
Вірю вісниці кольору ультрамарину:
Радість поряд...– і, нібито фільм старовинний,
Обережно укладена десь між рядків.

Ми з роками стаємо чуттєві стократ,
Ті залишки солодкі. Згадати приємно,
Як цукерки знімали з ялинки таємно.
Та минуле, на жаль, не вернути назад!

Колір щастя який? Серед днів і ночей
Він весни колорит, з сонцем зустрічі зранку,
Він рожевий відтінок морського світанку
Та любові – зелених коханих очей.
 

© Copyright: Фрида Полак, 2018

Регистрационный номер №0419078

от 21 июня 2018

[Скрыть] Регистрационный номер 0419078 выдан для произведения: Білий першо-січневий пухнастенькій сніг,
Новорічний, як чиста легка плащаниця.
Може, щастя в заметах на сонці іскриться?
Може, місяць до ранку на землю приліг?

Я писав би про щастя та світлу любов,
Та розлилися, ніби в дитинстві, чорнила.
Не закрити сторінку – бракує вже сили
Зняти смутку наліт, бал пожвавити знов.

Хай давно відлетів той блакитний вагон – 
Тільки хочеться вірити: ми пасажири.
Та частіше лечу в несподівані дири –
Взагалі, не реальність, але і не сон.

Я у мріях вертаюсь на рідний поріг,
Де усi ми знялися на знімку відразу.
Щастя! – я відчуваю складніш раз до разу:
Що в дитинстві воно залишилося, звик.

Ухопившись за хвіст перелітних птахів,
Вірю вісниці кольору ультрамарину:
Радість поряд...– і, нібито фільм старовинний,
Обережно укладена десь між рядків.

Ми з роками стаємо чуттєві стократ,
Ті залишки солодкі. Згадати приємно,
Як цукерки знімали з ялинки таємно.
Та минуле, на жаль, не вернути назад!

Колір щастя який? Серед днів і ночей
Він весни колорит, з сонцем зустрічі зранку,
Він рожевий відтінок морського світанку
Та любові – зелених коханих очей.

 
ШКОЛЬНЫЙ ВАЛЬС
ОЖИДАНИЕ ВСТРЕЧИ
Рейтинг: +3 540 просмотров
Комментарии (8)
Галина Дашевская # 21 июня 2018 в 18:01 +1
Фридочка, ты настоящее чудо! Прекрасный стих! Я получила удовольствие от прочтения. Я ещё люблю украинские песни. Смотрю фильмы украинских режиссёров.
Я ведь детство провела в Грузии, а приехав сюда, была освобождена от изучения укр. языка. Вот зря.
Фрида Полак # 21 июня 2018 в 18:05 0
А я ведь родилась и до самого замужества жила в Одесской области. Украинский для меня такой же родной язык, как русский. Порой так хочется просто "побалакать" с кем-то, вот и пишу иногда украинские стихи. И песни до сих пор пою на украинском языке...
Спасибо, Галочка, за твой чуткий душевный отклик!
Пронькина Татьяна # 21 июня 2018 в 18:52 0
Фрида, прелесть твоё стихотворение! Вся певучесть украинского языка здесь, вся душевность этого народа! Песни тоже очень уважаю - 7aa69dac83194fc69a0626e2ebac3057 даст Бог, споём когда-нибудь!
Фрида Полак # 21 июня 2018 в 18:58 +1
Спасибо большое, дорогая Танечка, за тёплый душевный отклик!
Мне очень приятно, что и эта сторона моего творчества - переводы - не оставляет читателей
равнодушными.
Анна Гирик # 21 июня 2018 в 19:27 +1

Какое красивое стихотворение!!
Фридочка, браво!!
Мне очень понравилось!!
Спасибо!!
Фрида Полак # 21 июня 2018 в 21:05 0
Дорогая Аннушка! Моя искренняя благодарность Вам за добрые комментарии и высокие оценки!
Мне бесконечно приятно, что и мои украинские стихи находят отклик в душе моих друзей и читателей.
Татьяна # 21 июня 2018 в 20:38 +1
Ах, який дивовижний,співучий, ностальгічний вірш! І дійсно, подумки, все частіше ми вертаємося до рідного порогу... Але "минуле, на жаль, не вернути назад!", лише залишилися солодкі спогади про те, які ми були, тоді, щасливі.... Ваша правда : щастя, у кожного, свого кольору! Воно, дійсно - різнокольорове! Дуже сподобався вірш! Дякую! smayliki-prazdniki-34
Фрида Полак # 21 июня 2018 в 21:01 0
Всією душею вдячна Вам, Тетяна, за чуйний щирий відгук душі!
Дуже рада, що мої українські вірші теж подобаються читачам.