ГлавнаяПоэзияЛирикаФилософская → А скільки зараз кинутих дітей...

 

А скільки зараз кинутих дітей...

13 января 2014 - Марина Суслова
article180948.jpg

А скільки зараз кинутих дітей…

 

А скільки зараз кинутих дітей,

Які нікому зовсім не потрібні,

Для котрих кожен із людей

Стає за мить настільки рідним?!

 

У цих дітей немає тата й неньки,

Вони не знають, що таке сім`я.

Хоча ці діти зовсім ще маленькі,

Вони вже зрозуміли, що життя

 

Не завжди безтурботне і щасливе.

Не розраховують вони вже на підтримку.

Життя ще часто може бути сірим,

Як стіни у кімнаті дитбудинку.

 

Ці діти більш за все на світі мріють

Не про одежу, не про модний телефон.

Почути вони мріють голос  рідний,

Що розповість їм казку перед сном.

 

Відчути мамину любов безмежну, 

І дотик ніжної, ласкавої руки.

Й слова турботливі: «Будь обережним,

Коли дорогу треба  перейти!»

 

Вони так часто, дивлячись в вікно,

Чекають, що до них батьки прийдуть.

Не подивившись навіть ні на що,

Додому їх з собою заберуть.

 

Але ніхто не прийде вже до них.

Вони залишились одні на цілім світі.

І помирає в цих серцях малих

Надія, що давала стимул жити.

 

На жаль, не кожного турбує те,

Що такі діти є, і їх немало.

Як хочеться, щоб зрозуміла це

У будь-якій країні кожна мама.

 

Багато зараз кинутих дітей,

Які нікому зовсім не потрібні.

Я закликаю душі всіх людей:

«Не кидайте! Це ж ваші діти рідні!»

 

                                                   (январь 2012г.)

 

 

© Copyright: Марина Суслова, 2014

Регистрационный номер №0180948

от 13 января 2014

[Скрыть] Регистрационный номер 0180948 выдан для произведения:

А скільки зараз кинутих дітей…

 

А скільки зараз кинутих дітей,

Які нікому зовсім не потрібні,

Для котрих кожен із людей

Стає за мить настільки рідним?!

 

У цих дітей немає тата й неньки,

Вони не знають, що таке сім`я.

Хоча ці діти зовсім ще маленькі,

Вони вже зрозуміли, що життя

 

Не завжди безтурботне і щасливе.

Не розраховують вони вже на підтримку.

Життя ще часто може бути сірим,

Як стіни у кімнаті дитбудинку.

 

Ці діти більш за все на світі мріють

Не про одежу, не про модний телефон.

Почути вони мріють голос  рідний,

Що розповість їм казку перед сном.

 

Відчути мамину любов безмежну, 

І дотик ніжної, ласкавої руки.

Й слова турботливі: «Будь обережним,

Коли дорогу треба  перейти!»

 

Вони так часто, дивлячись в вікно,

Чекають, що до них батьки прийдуть.

Не подивившись навіть ні на що,

Додому їх з собою заберуть.

 

Але ніхто не прийде вже до них.

Вони залишились одні на цілім світі.

І помирає в цих серцях малих

Надія, що давала стимул жити.

 

На жаль, не кожного турбує те,

Що такі діти є, і їх немало.

Як хочеться, щоб зрозуміла це

У будь-якій країні кожна мама.

 

Багато зараз кинутих дітей,

Які нікому зовсім не потрібні.

Я закликаю душі всіх людей:

«Не кидайте! Це ж ваші діти рідні!»

 

                                                   (январь 2012г.)

 

 

Рейтинг: +4 133 просмотра
Комментарии (8)
Людмила Самолюк # 13 января 2014 в 07:09 +2
Если б было можно, нажала бы сотню раз на ссылку: "Мне нравится!", а лучше бы на другую: "Я полностью с Вами согласна!". Замечательная работа! Искренность и переживание, в каждом слове. Такие бы стихи, да каждой мамочке, которая решила бросить свою кроху, целыми сборниками отправлять. Может и одумалась бы... Может и не совершала бы подобный поступок... Спасибо за то, что подняли эту важную и болезненную тему. Удачи Вам и творческих успехов!

Марина Суслова # 13 января 2014 в 17:39 +1
Да, к сожалению, эта проблема актуальна в наши дни. Большое спасибо за такой комментарий. В ответ на Ваши пожелания желаю Вам вдохновения!
Виктор Винниченко # 13 января 2014 в 10:59 +2
Хорошо написано о важном, с чувством и болью.
Марина Суслова # 13 января 2014 в 17:40 +1
Спасибо, что прочитали мое стихотворение и оставили такой комментарий.
Александр Остапенко # 1 февраля 2014 в 15:34 +1
Жаль не знаю украинского, но кое-что понимаю.
Спасибо за нужные и душевные стихи, Марина!!!
Марина Суслова # 1 февраля 2014 в 16:26 +1
Спасибо Вам большое!
Людмила Комашко-Батурина # 22 февраля 2014 в 17:03 0
Стихотворение берёт за душу.Откуда такие мысли у столь молодого созданья?! Сумела прочувствовать чужую больи вложить в стихотворение.Молодец! 040a6efb898eeececd6a4cf582d6dca6
Марина Суслова # 22 февраля 2014 в 21:37 0
Вдохновение такие мысли принесло. Спасибо за комментарий! 8ed46eaeebfbdaa9807323e5c8b8e6d9