Українка

25 января 2012 - Дмитрий Черненко
article19208.jpg

Нема жінок у світі чарівніших,
Ніж милі україночки мої, –
Бо їх краса від сонечка ясніша,
А голос – мов співають солов’ї.

В них є життя українського степу,
В них є калини святість і журба,
Вони неначе зіроньки на небі
Палає в них козацькая душа

Лише їх очі пламеніють щастям,
Завжди горять любов’ю їх вуста,
І усмішка на зло усім напастям
Палахкотить від радості життя.

Вони, як бджілки, працею повиті,
До себе манить їхня простота,
Вони – найкрасивіші в світі квіти,
І їх душа дзеркальна, як вода.

Вони ніколи не бояться правди, –
Що буде, вже того не обійти,
І можуть захистити безпорадних, –
Це як косу на камінь навести

Вони завжди веселі та нарядні,
Рум’янцем ніжним щоки їх горять, –
І всі діла у світі будуть ладні,
Коли на виконання треба брать.

Лиш наша українка, наче поле,
З великим серцем повним щирих дум,
Її, і оповиту тяжким горем
Ніколи не здолає темний сум.

Та щоб вона і далі розквітала
Потрібен їй розумний чоловік
Щоб кожен день із радістю стрічала,
Виходячи із дому на поріг.

Бо вірність це як ключ від сьогодення –
Не кожен зможе зберегти любов
Але у цьому сила і натхнення,
Яку дай Бог,щоб кожен віднайшов

Цініть жінок – майбутнє все за ними
Даруйте ласку, щирість та тепло,
Бо не бувають українки злими,
Лиш інколи терпіння б’ється скло

© Copyright: Дмитрий Черненко, 2012

Регистрационный номер №0019208

от 25 января 2012

[Скрыть] Регистрационный номер 0019208 выдан для произведения:

Нема жінок у світі чарівніших,
Ніж милі україночки мої, –
Бо їх краса від сонечка ясніша,
А голос – мов співають солов’ї.

В них є життя українського степу,
В них є калини святість і журба,
Вони неначе зіроньки на небі
Палає в них козацькая душа

Лише їх очі пламеніють щастям,
Завжди горять любов’ю їх вуста,
І усмішка на зло усім напастям
Палахкотить від радості життя.

Вони, як бджілки, працею повиті,
До себе манить їхня простота,
Вони – найкрасивіші в світі квіти,
І їх душа дзеркальна, як вода.

Вони ніколи не бояться правди, –
Що буде, вже того не обійти,
І можуть захистити безпорадних, –
Це як косу на камінь навести

Вони завжди веселі та нарядні,
Рум’янцем ніжним щоки їх горять, –
І всі діла у світі будуть ладні,
Коли на виконання треба брать.

Лиш наша українка, наче поле,
З великим серцем повним щирих дум,
Її, і оповиту тяжким горем
Ніколи не здолає темний сум.

Та щоб вона і далі розквітала
Потрібен їй розумний чоловік
Щоб кожен день із радістю стрічала,
Виходячи із дому на поріг.

Бо вірність це як ключ від сьогодення –
Не кожен зможе зберегти любов
Але у цьому сила і натхнення,
Яку дай Бог,щоб кожен віднайшов

Цініть жінок – майбутнє все за ними
Даруйте ласку, щирість та тепло,
Бо не бувають українки злими,
Лиш інколи терпіння б’ється скло

Рейтинг: +4 779 просмотров
Комментарии (2)
Надежда Тихоненко # 29 октября 2012 в 21:35 +1
best
Лидия Копасова # 29 октября 2015 в 13:12 0

 

Популярные стихи за месяц
139
131
129
104
102
97
Только Ты! 17 сентября 2017 (Анна Гирик)
89
78
78
77
76
76
70
69
67
67
65
65
64
62
60
МУЗА 27 августа 2017 (Константин Батурин)
59
59
56
53
53
52
51
47
35