Українка

25 января 2012 - Дмитрий Черненко
article19208.jpg

Нема жінок у світі чарівніших,
Ніж милі україночки мої, –
Бо їх краса від сонечка ясніша,
А голос – мов співають солов’ї.

В них є життя українського степу,
В них є калини святість і журба,
Вони неначе зіроньки на небі
Палає в них козацькая душа

Лише їх очі пламеніють щастям,
Завжди горять любов’ю їх вуста,
І усмішка на зло усім напастям
Палахкотить від радості життя.

Вони, як бджілки, працею повиті,
До себе манить їхня простота,
Вони – найкрасивіші в світі квіти,
І їх душа дзеркальна, як вода.

Вони ніколи не бояться правди, –
Що буде, вже того не обійти,
І можуть захистити безпорадних, –
Це як косу на камінь навести

Вони завжди веселі та нарядні,
Рум’янцем ніжним щоки їх горять, –
І всі діла у світі будуть ладні,
Коли на виконання треба брать.

Лиш наша українка, наче поле,
З великим серцем повним щирих дум,
Її, і оповиту тяжким горем
Ніколи не здолає темний сум.

Та щоб вона і далі розквітала
Потрібен їй розумний чоловік
Щоб кожен день із радістю стрічала,
Виходячи із дому на поріг.

Бо вірність це як ключ від сьогодення –
Не кожен зможе зберегти любов
Але у цьому сила і натхнення,
Яку дай Бог,щоб кожен віднайшов

Цініть жінок – майбутнє все за ними
Даруйте ласку, щирість та тепло,
Бо не бувають українки злими,
Лиш інколи терпіння б’ється скло

© Copyright: Дмитрий Черненко, 2012

Регистрационный номер №0019208

от 25 января 2012

[Скрыть] Регистрационный номер 0019208 выдан для произведения:

Нема жінок у світі чарівніших,
Ніж милі україночки мої, –
Бо їх краса від сонечка ясніша,
А голос – мов співають солов’ї.

В них є життя українського степу,
В них є калини святість і журба,
Вони неначе зіроньки на небі
Палає в них козацькая душа

Лише їх очі пламеніють щастям,
Завжди горять любов’ю їх вуста,
І усмішка на зло усім напастям
Палахкотить від радості життя.

Вони, як бджілки, працею повиті,
До себе манить їхня простота,
Вони – найкрасивіші в світі квіти,
І їх душа дзеркальна, як вода.

Вони ніколи не бояться правди, –
Що буде, вже того не обійти,
І можуть захистити безпорадних, –
Це як косу на камінь навести

Вони завжди веселі та нарядні,
Рум’янцем ніжним щоки їх горять, –
І всі діла у світі будуть ладні,
Коли на виконання треба брать.

Лиш наша українка, наче поле,
З великим серцем повним щирих дум,
Її, і оповиту тяжким горем
Ніколи не здолає темний сум.

Та щоб вона і далі розквітала
Потрібен їй розумний чоловік
Щоб кожен день із радістю стрічала,
Виходячи із дому на поріг.

Бо вірність це як ключ від сьогодення –
Не кожен зможе зберегти любов
Але у цьому сила і натхнення,
Яку дай Бог,щоб кожен віднайшов

Цініть жінок – майбутнє все за ними
Даруйте ласку, щирість та тепло,
Бо не бувають українки злими,
Лиш інколи терпіння б’ється скло

Рейтинг: +4 724 просмотра
Комментарии (2)
Надежда Тихоненко # 29 октября 2012 в 21:35 +1
best
Лидия Копасова # 29 октября 2015 в 13:12 0