Отцвел горох (песня, с ноткой шутки)

В пору  красочного  лета,  мы  любви ловили  вдох, -

Заблудились  в тех полатях, где   высокий  цвел горох.

 Шаловливо  он  стелился, нас умело  заплетал, -

Был он тайной,  о  которой  я  да   мой попутчик знал...

 Мир  делил любовь и  множил, -  с нами каялся, грешил, -

 А когда сбежало лето  - все туманом  раскрошил, -

Рисовал  картины смехом,  вел  сюжет о нас,  как мог!

Говорил, -  любовь пропала,  лишь  отцвел  густой  горох....

 О том спорить  я не стану, -  лета  красного  следы

Замела зима снегами,  спрятав  где-то  подо   льды, -

А то поле, а то поле,  -  что  цвело у  наших  ног,    

Иногда в мой сон вплетает  тот  чарующий  горох...

 (і, те ж саме - українською мовою)

В дивовижну  пору літа  ми блукали скрізь,   удвох, -

Опинились  у тім   полі,  де високий  цвів горох!

Пустотливо він  стелився,  нас уміло заплітав, -

Був  він   тайною, яку лиш я та мій попутник  знав...

Світ ділив   любов і  множив, - з нами каявся, грішив,

А коли сховалось літо  -  все туманом   розкришив, -

Малював картини сміхом, вів сюжети  про  нас двох, -

Говорив, - любов пропала, - лиш відцвів густий  горох...

Суперечити - не буду,  – літа, дивного,  сліди

Замела зима  снігами,  закувала  у   льоди, -

А те поле,  а  те поле,   що так звабило нас двох,

Часом, сон мій заплітає  у  чарівний  той  горох...