...Я ТАК БЕЗ ТЕБЕ СКУЧИВ...

                                             Я скучив за Тобою!

                                             Тендітною весною,

                                             І в денну спеку літа,

                                             Й в зимову заметіль.

                                             Я скучив за Тобою!

                                             Єдиною такою -

                                             Не знайдеш в цілім світі,

                                             Пройди хоч сотні миль!

                                             Я скучив за Тобою,

                                             Сиджу і віршик «строю»:

                                             Рядок з рядком складаю,

                                             Мов до тебе місток.

                                             По ньому, дивним чином,

                                             Босоніж, без машини,

                                             До свого левенятка,

                                             Хутенько доберусь.

                                             А може Ти, раніше,

                                             Почувши шепіт вітру,

                                             Назустріч з ранку вийдеш

                                             По райдузі в степу?

                                             Вона і мої вірші -

                                             То є єдине ціле!

                                             І зустріч наша буде

                                             Найкращою з усіх!

                                             Ми сядемо рядочком

                                             На самому горбочку,

                                             І як завжди, насіння,

                                             Почнемо вдвох трощить.

                                             Ще й ніжками гойдати,

                                             І віршики читати,

                                             І ніжно цілуватись,

                                             Бо так прекрасно жить!

                                             А потім зловим хмарку.

                                             Як в гойдалку у парку,

                                             Хутчіш стрибаєм разом,

                                             Й тримаємось міцніш!

                                             А гойдалки такої,

                                             Рожево-голубої,

                                             Під райдугой-дугою,

                                             Не бачив, навіть, стриж!

                                             Я так без Тебе скучив!

                                             Мабуть, що вірно влучив,

                                             Колись Амур стрілою,

                                             У серденько моє!

                                             За роком рік минає,

                                             А я не помічаю,

                                             Що ми давно не діти,

                                             І «сніг» по скронях б’є.

                                             Для мене - ти дівчисько,

                                             Для тебе – я хлопчисько!

                                             І ця весела витівка -

                                             Нам сили додає!

                                             Я так без Тебе скучив!