ГлавнаяПоэзияЛирикаГражданская лирика → ПОДОРОЖ УКРАЇНОЮ

 

ПОДОРОЖ УКРАЇНОЮ

30 июня 2014 - Людмила Снитко
                          Моїй Україні з великою любовю

 

Я їхала дорогами туди, де сонце стомлене

ховається за обрієм. Повз жовтії поля.

Де Ворскла вється стрічкою поважно та розмірено

і тихо омиваючи затоплене гілля.

 

Я їхала… Переліски й луги мене вітаючи,

збігалися на заході. Березові гаї

й тополі де шикуються, дуби стоять столітнії,

де миють коси вербоньки у сивому Дніпрі.

 

Я їхала над кручами з лісами віковічними,

де Дністер стрімко кидає камінчик, мов листок.

Де береги єднаючи,  з привітними хатинками,

провиснув на Латорицей старий гнучкий місток.

 

Я їхала Карпатами величними та синіми,

де високо під хмарками сховався поміж гір

серед смерек-красунечок і ялиць величавіїх,

і камяних розсипищ блакитний Синевир.

 

Де чистий Уж звивається поміж старими липами,

де куполи величнії костьолів і церков.

Де сонце світить яснеє.  Де люди посміхаються

так щиро й доброзичливо. Панує де любов.

 

Там чорноброва дівчина волошками уквітчана

В сорочці-вишиваночці всміхнулась: «Хай щастить!»...

_________________

Додому поверталась я моєю Україною.

Я їхала Вкраїною із заходу на схід.

 

 20-24.06.2014

 Посмотреть и прослушать можно здесь

http://youtu.be/fthTuQ0b4d8

© Copyright: Людмила Снитко, 2014

Регистрационный номер №0224202

от 30 июня 2014

[Скрыть] Регистрационный номер 0224202 выдан для произведения:

                         Моїй Україні з великою любовю

 

Я їхала дорогами туди, де сонце стомлене

ховається за обрієм. Повз жовтії поля.

Де Ворскла вється стрічкою поважно та розмірено

і тихо омиваючи затоплене гілля.

 

Я їхала… Переліски й луги мене вітаючи,

збігалися на заході. Березові гаї

й тополі де шикуються, дуби стоять столітнії,

де миють коси вербоньки у сивому Дніпрі.

 

Я їхала над кручами з лісами віковічними,

де Дністер стрімко кидає камінчик, мов листок.

Де береги єднаючи,  з привітними хатинками,

провиснув на Латорицей старий гнучкий місток.

 

Я їхала Карпатами величними та синіми,

де високо під хмарками сховався поміж гір

серед смерек-красунечок і ялиць величавіїх,

і камяних розсипищ блакитний Синевир.

 

Де чистий Уж звивається поміж старими липами,

де куполи величнії костьолів і церков.

Де сонце світить яснеє.  Де люди посміхаються

так щиро й доброзичливо. Панує де любов.

 

Там чорноброва дівчина волошками уквітчана

В сорочці-вишиваночці всміхнулась: «Хай щастить!»...

_________________

Додому поверталась я моєю Україною.

Я їхала Вкраїною із заходу на схід.

 

 20-24.06.2014

 

http://youtu.be/fthTuQ0b4d8

Рейтинг: +4 310 просмотров
Комментарии (8)
Виктор Винниченко # 1 июля 2014 в 13:24 +1
Дякую за чудовий твір! Нажаль зараз переважна більшість россіян не розуміють, що значить Україна для українців
Лора Вербицкая # 2 июля 2014 в 13:24 +1
Прошла по ссылке, прослушала твое исполнение. Замечательный у тебя голос, Люда, и интонация именно такая сдержанная, какая и должна быть.
Ну, а про стихи что говорить - о родине любимой написаны...
Людмила Снитко # 2 июля 2014 в 23:24 +1
СПАСИБО, милый мой человечек! Мне ТАК хотелось сделать ролик добрый и красивый.
Лора Вербицкая # 3 июля 2014 в 22:30 +1
Получилось!
Андрей Писной # 9 июля 2014 в 23:11 +1
Дужэ гарни вирши !
*********
elka
Людмила Снитко # 10 июля 2014 в 00:44 0
ДЯКУЮ! Миру Вам! Хай щастить!
Светлана Ефремова # 10 июля 2014 в 11:44 0
Краса неймовірна!
Цілком згодна з Вами, Людмило! Дуже дякую Вам за такий чудовий вірш!
joke
Все буде добре!
Vitall # 10 июля 2014 в 20:32 0
Понятно - кроме хохла в Калиниграде никому и не "дякнуть" ...не буде "добре". Уже не будет .... пойду в соседнюю каюту к исконому москалю Онуприенке зайду. Бухнем и еще раз послушаем ...